Президент Ізраїлю віддав наказ про нову хвилю ударів по Ірану в ніч на неділю, в результаті якої були серйозно пошкоджені два головні нафтові об’єкти в різних районах Тегерана. Першим з них став нафтопаливний склад Шахран на північних околицях міста, де розташовано щонайменше одинадцять великих ємностей із бензином і дизпаливом.
Вибухи та пожежі, що охопили все місце зберігання, спричинили масові колосальні стовпи диму, відчутні навіть за кілька кілометрів, й призвели до паніки серед мешканців елітного житлового району з висотними будинками.
Джерела в іранському міністерстві нафтовидобутку повідомили, що в склад надходить близько 8 млн літрів бензину щодоби, а загальна місткість ємностей здатна забезпечити потреби Тегерана майже на три доби.
Унаслідок руйнувань виникла реальна загроза того, що місто може зіткнутися з серйозним дефіцитом палива вже найближчими днями, якщо частина запасів не буде екстрено відновлена чи перекинута з інших регіонів. Місцева влада з 2019 року обговорювала питання перенесення складських майданчиків подалі від житлової зони, однак заходи безпеки так і не були реалізовані вчасно.
Менш ніж через годину після удару по Шахрану ізраїльські літаки нанесли удар по південній частині Тегерана — по одному з найбільших у країні нафтопереробних заводів Шахр-Рей. За повідомленнями державних ЗМІ Ірану, загоріння охопило резервуари з важкими нафтопродуктами, а до гасіння були залучені сотні пожежників із пожежними машинами та спецтехнікою. Місцевий мешканець Реза Салехі згадував, що полум’я було видно на обрії вночі, і попіл обсипав вікна будинків навіть за п’ять кілометрів від епіцентру.
Експерт з енергетичної галузі Абдолла Бабахані, який спостерігає за розвитком подій із Німеччини, охарактеризував ці удари як «другу фазу війни», що відзначається підвищеним рівнем руйнівності та створює надзвичайну загрозу цивільній інфраструктурі. На його думку, послідовні удари по газовому родовищу «Південний Парс» і тепер по базам зберігання пального в Тегерані мають на меті підірвати не лише експортні потоки, але й внутрішню логістику постачання палива.
Для звичайних мешканців столиці це означає ризик не тільки зростання цін на автозаправках, але й можливі перебої з пальним для транспорту та генераторів у лікарнях, комунальних службах і транспорті. Відсутність офіційних вказівок від уряду щодо евакуації чи облаштування укриттів створила додатковий хаос: люди обмінюються порадами в месенджерах і телефонують родичам у сусідні провінції з проханням приготувати резервні запаси бензину та дизеля.
З погляду регіональної стабільності, така ескалація може спровокувати ланцюгову реакцію. Втрата значних обсягів пального змусить Іран шукати альтернативні маршрути постачання або вдаватися до імпорту, хоча існуючі санкції значно ускладнюють купівлю на світових ринках. Це, у свою чергу, може стати приводом для тиску з боку західних країн і додати напруги у вже крихкий діалог щодо відновлення ядерної угоди.
Одночасно негативні наслідки матимуть і глобальні енергетичні ринки. Навіть короткострокова перебудова логістичних маршрутів через альтернативні термінали на півдні країни або сусідніх державах означатиме додаткові витрати на перевезення та страхування танкерів. Це неминуче спричинить зростання цін на нафту і продукти її переробки, що вдарить по економіках Китаю, Індії та інших великих імпортерів азійського регіону.
У майбутньому, щоб уникнути повторення таких криз, Ірану доведеться інвестувати значні кошти в модернізацію своєї енергетичної інфраструктури, зокрема перенести нафтові склади на більш віддалені від житлових районів майданчики та посилити систему протиповітряної оборони критичних об’єктів. Міжнародним компаніям та кредиторам доведеться переглянути ризики інвестицій у проєкти в Ірані, а споживачам — активніше диверсифікувати джерела енергії.
Наскільки швидко вдасться відновити постачання в Тегерані та повернути стабільність на регіональний ринок, залежатиме від готовності сторін конфлікту до дипломатичного врегулювання. У віддаленій перспективі безпека енергетичних об’єктів та надійність поставок залишатимуться ключовими чинниками, які визначатимуть рівень напруги на Близькому Сході та вартість палива по всьому світу.
