Європейський Союз підписав попередню торговельну угоду зі США, погодившись на 15% тариф на більшість товарів, які експортуються до Америки. Такий крок, хоча й болючий з економічної точки зору, став стратегічним рішенням для уникнення глибшої дипломатичної тріщини між Брюсселем і Вашингтоном, особливо на тлі війни в Україні, нестабільності на Близькому Сході та загрози ядерної ескалації з боку Ірану.
Європейські лідери — Урсула фон дер Ляєн, Фрідріх Мерц та Еммануель Макрон — свідомо обрали стратегію «вижити і просунутись далі». Торговельна угода з Трампом стала способом мінімізувати ризики, пов’язані з його прагненням до підвищення мит, що могло б підірвати європейську економіку.
Фактично, ЄС обрав політичний компроміс. Замість конфронтації та можливої торгової війни, Брюссель зробив крок назад у тарифній політиці, аби зберегти важливіші стратегічні позиції — підтримку України, єдність НАТО та вплив на ядерні переговори з Іраном. Як заявила фон дер Ляєн, ця угода «принесе стабільність та передбачуваність».
На початку липня президент Трамп погрожував 30% митом на європейські товари. Це змусило ЄС терміново активізувати переговори. Зрештою, тариф встановили на рівні 15% — суттєво менше від загрозливих 30%, але більше, ніж очікувані 10%, які ЄС хотів погодити.
Європейські чиновники зазначають, що така поступка — це не стратегічна перемога, а вимушене рішення. «Трампу подобаються мита», — визнав канцлер Німеччини Мерц. Він також додав, що навіть попри шкоду для зростання економіки, важливішим було уникнути ескалації.
Нові мита не стимулюють розвиток економіки — навпаки, за оцінками економістів, вони гальмують торгівлю і створюють тиск на споживчі ціни. ЄС зараз потребує економічного зростання, особливо в умовах нестабільності через війну в Україні та зростаючий бюджетний тягар.
Та попри негативні економічні наслідки, угода дозволила зберегти один із головних зовнішньополітичних інструментів Європи — підтримку США в конфлікті з Росією. Європейські лідери сподіваються, що утримання Трампа в переговорному полі вплине на його позицію щодо України та дозволить не зменшувати американську військову допомогу.
Дипломатичне тло угоди надзвичайно складне. США та ЄС паралельно розв’язують кризу в Газі, проблеми з іранською ядерною програмою, а також відновлення довіри в межах НАТО. Європа не може дозволити собі одночасно воювати на торговельному фронті та переконувати Трампа підтримувати Україну.
Проте експерти застерігають: угода не означає, що Європа в безпеці. У першому президентському терміні Трампа нові торговельні угоди з Канадою і Мексикою не стали остаточними — переговори поновилися знову. В ЄС розуміють, що будь-яка домовленість з Трампом — тимчасова.
Аналітики Pantheon Macroeconomics зазначають, що «жодну з обіцяних угод не варто вважати фінальним документом». Причини — судові позови, політична нестабільність, і, що головне, непередбачуваність самого Трампа.
Європейці також скептично ставляться до обіцянок Трампа щодо України та НАТО. Їхня підтримка Києва залишається ключовою метою, але багато чиновників у Брюсселі сумніваються, що новий курс США буде сталим. Політичні настрої Трампа здатні змінюватись буквально за тиждень.
Проте, в короткостроковій перспективі, підписана торговельна угода — це зниження напруги. Вона зменшує ймовірність додаткових санкцій з обох боків та відкриває шлях для подальших дипломатичних контактів. Але питання про те, чи буде це міцною основою для співпраці, залишається відкритим.
У стратегічному сенсі, Європа зіграла в оборону. Вона не виграла, але і не програла повністю. Угода з Трампом — це не про економіку, а про дипломатичну виживаність.
