Історія попередніх мирних домовленостей між Україною та Росією показує, що дипломатія для Кремля може бути не шляхом до остаточного врегулювання, а продовженням протистояння іншими методами. Саме такий висновок роблять автори журналу Foreign Affairs, аналізуючи досвід Мінських угод 2014 та 2015 років і можливі сценарії майбутніх переговорів.
На думку аналітиків видання, російський лідер Володимир Путін може розглядати мирний процес як інструмент досягнення стратегічних цілей, які не вдалося реалізувати військовим шляхом. Переговори, за їхньою оцінкою, можуть використовуватися для послаблення міжнародної підтримки України, створення політичної нестабільності та отримання часу для подальших дій.
"Путін розглядає дипломатію як війну, але іншими засобами", — зазначають автори аналізу.
Досвід Мінських домовленостей
У Foreign Affairs нагадують, що під час реалізації Мінських угод Москва, за оцінкою авторів, намагалася використати переговорний процес для зміни політичної ситуації навколо України.
Очікування Кремля, як зазначається у матеріалі, полягали в тому, що увага світу до українського питання поступово зменшиться, а всередині України виникнуть політичні суперечності, які можуть послабити державу.
Однак ці розрахунки не справдилися, після чого Росія повернулася до масштабної військової ескалації.
Саме цей досвід, вважають автори Foreign Affairs, може вплинути на поведінку Кремля під час можливих нових переговорів.
Перемир’я як можливий інструмент тиску
Аналітики прогнозують, що у випадку нового припинення вогню Москва може спробувати використати паузу не для остаточного миру, а для досягнення власних політичних і військових цілей.
За їхньою оцінкою, Кремль може прагнути створити умови, за яких Україна втратить частину міжнародної підтримки, а європейські країни почнуть більше тиснути на Київ заради компромісів.
Одним із можливих напрямів такої стратегії автори називають спроби вплинути на внутрішньополітичну ситуацію в Україні, зокрема через інформаційні кампанії, поширення наративів про проблеми з корупцією та дискредитацію українського керівництва.
Особливу увагу вони звертають на можливий акцент Росії на проведенні виборів в Україні у разі припинення бойових дій. За оцінкою авторів, Москва могла б використовувати цей процес для політичного впливу та спроб змінити внутрішній баланс сил.
Чого прагне Кремль від можливих переговорів
Автори Foreign Affairs зазначають, що Путін навряд чи буде готовий обмежити потенційне перемир’я лише питанням припинення бойових дій в Україні.
За їхнім аналізом, стратегічна мета Кремля полягає у формуванні зони впливу навколо Росії та створенні системи залежних держав. Україна у цьому контексті залишається ключовим елементом, оскільки її незалежність та інтеграція із західними структурами суперечать такому баченню.
"Путін погодився б на припинення вогню лише в тому випадку, якби це сприяло досягненню його початкових військових цілей", — йдеться у матеріалі.
Крім того, Москва, за оцінкою аналітиків, могла б намагатися вести переговори через окремі країни, які готові до більш м’якого підходу щодо російської присутності на захоплених територіях.
Чи може перемир’я реально знизити загрозу для України
Попри можливість дипломатичного процесу, автори Foreign Affairs вважають, що стабільне врегулювання можливе лише за умови зміни стратегічних розрахунків Росії.
Для цього, на їхню думку, Москва має відмовитися від прагнення політичного домінування над Україною. Однак такий сценарій залишається малоймовірним, поки нинішня система влади в Росії зберігається.
Саме тому, наголошують аналітики, міжнародна підтримка України має не скорочуватися, а продовжуватися. На їхню думку, допомога у сфері оборони та зміцнення української державності є ключовими факторами довгострокової безпеки.
Нові ризики та можливі сценарії розвитку війни
Попри заяви про можливі переговори, ситуація на фронті залишається напруженою. За оцінками експертів, Росія може продовжувати військовий тиск і шукати способи посилення своїх позицій.
Українська розвідка також заявляла, що Москва може готувати подальші кроки у війні, а не переходити до повноцінного мирного врегулювання.
Водночас Росія стикається з проблемами, пов’язаними з ресурсами для ведення тривалої інтенсивної війни, тоді як Україна продовжує посилювати систему протиповітряної оборони та розвивати власне оборонне виробництво.
У такій ситуації Кремль може намагатися використати найближчий період для посилення тиску, розраховуючи отримати перевагу до того, як зміниться військово-політичний баланс.
Аналіз Foreign Affairs фактично зводиться до одного висновку: будь-які майбутні переговори не можуть розглядатися лише як процес досягнення миру. Вони можуть стати ще одним полем боротьби, де вирішуватиметься не тільки питання припинення бойових дій, а й майбутня безпека України та всієї Європи.
