Повномасштабна війна проти України суттєво змінила співвідношення сил між Росією та Китаєм. Якщо раніше Москва і Пекін демонстрували партнерство двох великих держав, то сьогодні, за оцінкою The Wall Street Journal, Росія дедалі більше залежить від Китаю економічно, технологічно та дипломатично.
Автори матеріалу зазначають, що глава Кремля Володимир Путін опинився у становищі прохача у відносинах із китайським лідером Сі Цзіньпіном. Війна, санкції та міжнародна ізоляція значно посилили роль Пекіна як ключового партнера Москви, водночас зробивши Росію більш вразливою до китайських умов.
Провал із газопроводом «Сила Сибіру-2» показав новий баланс сил
Одним із найяскравіших прикладів зміни відносин між двома країнами стала ситуація навколо газопроводу «Сила Сибіру-2».
Перед поїздкою до Китаю на свою 14-ту зустріч із Сі Цзіньпіном Путін публічно демонстрував упевненість, що Москва і Пекін домовляться про великий енергетичний проєкт — будівництво нового газопроводу, який мав би з’єднати російські родовища із китайським ринком.
Однак очікуваного прориву не відбулося.
За інформацією джерел The Wall Street Journal, китайські представники дали зрозуміти керівництву «Газпрому», що готові підтримати проєкт лише за умови отримання газу за максимально вигідною для Китаю ціною — фактично за внутрішніми російськими тарифами, які значно нижчі за ринкові.
Іншими словами, Пекін вимагав від Москви фактичного субсидування постачання енергоносіїв.
Китайська сторона також дала зрозуміти, що не планує повертатися до цього питання, доки умови не зміняться.
Попри те, що під час візиту Путін і китайське керівництво підписали десятки угод та спільних заяв, домовленості щодо «Сили Сибіру-2» серед них так і не було.
«Сі прийняв Путіна так, як імператор приймає гостя у своєму замку, і відправив його додому», — заявив Йорг Вуттке, німецький бізнесмен із багаторічним досвідом роботи у сфері китайсько-російських відносин.
Китай підтримує Росію, але диктує власні правила
Попри зміну балансу сил, експерти не бачать ознак швидкого розриву між Москвою і Пекіном.
Після початку повномасштабної війни Китай посилив підтримку Росії. Пекін продовжує закуповувати російські енергоносії зі знижками, постачає компоненти, які можуть використовуватися промисловістю, та допомагає створювати фінансові механізми для обходу наслідків західних санкцій.
Водночас ця підтримка не означає рівноправного партнерства, зазначають аналітики.
За їхньою оцінкою, Китай використовує ситуацію, у якій опинилася Росія, щоб отримувати вигідні умови для себе.
Ще до війни Сі Цзіньпін позитивно ставився до Путіна. За даними видання, після першої зустрічі з російським лідером у 2013 році китайський керівник називав його прикладом сильної політичної фігури.
Однак війна проти України змінила цю динаміку. Росія втратила частину традиційних економічних можливостей, а її залежність від Китаю почала швидко зростати.
Москва втратила позицію рівного партнера
The Wall Street Journal зазначає, що війна фактично прискорила процес, який почався ще раніше: поступовий перехід від партнерства двох приблизно рівних держав до моделі, де Китай має значно більший вплив.
Російська економіка значною мірою залишається залежною від експорту сировини, передусім нафти й газу. Китай же має значно більший промисловий потенціал, величезний внутрішній ринок і ширші можливості для технологічного розвитку.
У результаті Москва дедалі більше потребує Пекіна як покупця своїх ресурсів, джерела товарів і технологій.
Крім того, за даними видання, у Росії зростає занепокоєння через можливі випадки китайської розвідувальної активності серед чиновників середньої ланки. Однак Москва не поспішає відкрито порушувати ці питання перед Пекіном через страх погіршити відносини.
Чому Китай не поспішає будувати новий газопровід
Аналітики вважають, що Китай навряд чи погодиться на будівництво «Сили Сибіру-2» найближчим часом.
Причина проста: Пекін має альтернативи.
«Навіщо їм брати на себе зобов’язання щодо будівництва газопроводу, на яке піде п’ять-шість років, а потім посилювати залежність від Росії, якщо вони можуть отримувати газ з інших країн?» — пояснив Вуттке.
За словами директора Центру «Карнегі Росія-Євразія» Олександра Габуєва, Китай може чекати, поки економічна ситуація в Росії стане ще складнішою. Тоді Москва може погодитися на умови, які будуть максимально вигідними для Пекіна.
Історичні паралелі та майбутнє відносин
Аналітики порівнюють нинішню ситуацію з періодом радянсько-китайських відносин у 1960-х роках.
Тоді прагнення СРСР відігравати роль старшого партнера для Китаю стало однією з причин розколу між двома країнами.
Сьогодні ситуація виглядає дзеркально: Китай отримує дедалі більше можливостей впливати на Росію, хоча публічно Сі Цзіньпін продовжує демонструвати повагу до Путіна.
У Кремлі такі оцінки заперечують. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що характеристика Росії як молодшого партнера Китаю є неправильною, а відносини між країнами нібито будуються на рівності.
Втім, аналітики наголошують: реальний баланс сил визначається не лише офіційними заявами, а й економічною залежністю, можливістю впливати на рішення партнера та здатністю диктувати умови.
Саме війна проти України, на їхню думку, стала фактором, який остаточно змінив цю рівновагу на користь Китаю.
