Російська армія поступово змінює один із фундаментальних принципів ведення бойових дій. Якщо на початку повномасштабної війни ставка значною мірою робилася на артилерійську перевагу, танки та масоване застосування бронетехніки, то тепер дедалі більше цих функцій перебирають на себе безпілотники.
Про нову тенденцію пише Forbes, звертаючи увагу на масштаб використання FPV-дронів російськими військами. Йдеться вже не про окремі групи операторів, які підтримують піхоту на передовій, а про фактичне перетворення безпілотників на один із центральних інструментів тактичного наступу.
Особливо яскраво ця зміна проявляється на напрямках Дружківки та Добропілля. За даними, наведеними у матеріалі, російські підрозділи можуть запускати там тисячі радіокерованих FPV-дронів протягом доби. Їхня головна мета — українські позиції, транспорт, маршрути постачання та будь-яка техніка, яка з'являється у зоні досяжності.
Це принципово важлива зміна. Москва намагається зберегти логіку своєї традиційної військової доктрини, але замінює інструмент, яким створюється необхідний тиск на оборону.
Від артилерійського валу до «стіни» з дронів
Російська військова школа десятиліттями робила ставку на масований вогонь. Ідея була відносно простою: спочатку максимально сильно вдарити по позиціях противника, змусити його сховатися, порушити систему управління та постачання, а потім ввести піхоту й бронетехніку.
Під час найінтенсивніших боїв на Донбасі у 2022 році російські війська, за наведеними у матеріалі оцінками, могли витрачати близько 20 тисяч артилерійських снарядів на добу. У пікові періоди цей показник перевищував 30 тисяч.
Артилерія дозволяла створювати величезну щільність вогню. Однак із часом ситуація змінилася.
Українські безпілотники почали формувати навколо позицій своєрідні зони ураження, у межах яких будь-яке переміщення техніки або великих груп військових стає надзвичайно ризикованим. Причому йдеться вже не лише про кількасот метрів або кілька кілометрів від переднього краю.
За оцінками, які наводить Forbes, такі зони на окремих ділянках можуть поширюватися приблизно на 10–15 кілометрів, а окремі удари здійснюються на значно більшу відстань.
Це створює для артилерії серйозну проблему.
Чимало старих артилерійських систем просто не можуть безпечно працювати з такої дистанції. Наприклад, гармати та самохідні установки із дальністю ураження близько 15–22 кілометрів змушені діяти дедалі обережніше. Після пострілу їх необхідно швидко переміщати, маскувати та ховати, адже сучасна розвідка здатна дуже швидко виявити місце роботи.
Таким чином, артилерія, яка колись була одним із головних засобів створення вогневої переваги, сама стала великою і дорогою ціллю.
Чому FPV виявилися настільки зручними
На перший погляд може здатися дивним, що невеликий безпілотник здатний частково замінити артилерійську систему або бронемашину.
Але перевага дронів полягає не в одному параметрі, а в поєднанні одразу кількох факторів.
FPV значно дешевший за артилерійську установку, танк або бронемашину. Його втрата не означає втрату складної бойової системи з екіпажем. Крім того, безпілотник може годинами не перебувати на позиції, а оператор здатен працювати на значній відстані від переднього краю.
Ще важливіше — дрон поєднує розвідку та ураження. Оператор бачить ціль у реальному часі, може коригувати політ і, якщо умови дозволяють, безпосередньо спрямувати апарат на об'єкт.
Для артилерії між виявленням цілі та її ураженням існує цілий ланцюг дій. Потрібно визначити координати, передати інформацію, підготувати гармату, здійснити постріл, оцінити результат і за необхідності внести корективи.
FPV скорочує цей цикл.
Саме тому масове застосування дронів може створювати ефект, який раніше забезпечувала артилерія: змушувати військових постійно перебувати в укриттях, обмежувати пересування, ускладнювати доставку боєприпасів і продовольства та створювати постійне психологічне напруження.
Дружківка та Добропілля стали показовим прикладом
Особливу увагу привертає ситуація навколо Дружківки. Це один із важливих населених пунктів у системі української оборони на Донбасі.
За даними, наведеними Forbes, російські оператори можуть запускати у цьому районі понад 1500 FPV-дронів на добу. Ще близько 1200 безпілотників можуть використовуватися у напрямку Добропілля.
При цьому зазначені цифри не охоплюють усі типи безпілотників. Окрему проблему становлять апарати з керуванням через оптоволокно. Вони мають інший принцип роботи та можуть бути значно складнішими цілями для традиційних засобів радіоелектронної боротьби.
Сам масштаб використання дронів показує, наскільки сильно змінився характер сучасного бою.
Тепер для створення тиску на оборону не обов'язково концентрувати десятки гармат або колони бронетехніки. Частину цього завдання може виконувати величезна кількість відносно дешевих безпілотників.
І саме тут виникає одна з найважливіших особливостей нової тактики: Росія намагається не стільки замінити одну зброю іншою, скільки перебудувати всю систему наступу.
Танкові підрозділи перетворюються на дроново-штурмові
За повідомленнями, на окремих ділянках у Сумській та Харківській областях відбувається перерозподіл особового складу. Частину танкових підрозділів можуть реформувати або використовувати для створення формувань, орієнтованих на застосування безпілотників і штурмові дії.
Це ще один сигнал того, що дрони перестали бути допоміжним елементом.
Вони стають частиною організаційної структури військ.
Російське командування фактично адаптує свої підрозділи до нової реальності поля бою, де бронетехніка не може безкарно рухатися великими колонами, а артилерійські позиції стають дедалі більш вразливими для далекобійної розвідки та ударних безпілотників.
Тому замість того, щоб намагатися відтворити стару модель наступу в її первісному вигляді, Москва поступово формує нову комбінацію: дрони, невеликі штурмові групи, розвідка та постійний тиск на логістику.
Це може бути повільніше за класичний масштабний наступ, але водночас значно менш ризиковано для техніки.
Проте у цієї стратегії є серйозне обмеження
Тисячі дронів на добу самі по собі не означають, що оборона противника буде прорвана.
І саме це є одним із найважливіших моментів у нинішній ситуації.
За даними Інституту вивчення війни, попри масштабне застосування безпілотників у районах Дружківки та Добропілля, підтвердженого російського просування там немає.
Цей факт демонструє різницю між тактичним тиском і оперативним успіхом.
Дрони можуть знищувати техніку, бити по позиціях, полювати на транспорт і змушувати військових ховатися. Але для захоплення території все одно необхідно фізично зайти на неї, утримати її, організувати постачання та відбити контратаки.
І саме тут повертається стара проблема будь-якої наступальної операції — маневр.
Якщо штурмова група не здатна скористатися результатом ударів безпілотників, самі по собі сотні чи тисячі атак не створюють стратегічного перелому.
Війна дронів тільки набирає масштаб
Найімовірніше, найближчим часом роль безпілотників продовжить зростати з обох сторін.
Україна буде намагатися збільшувати дальність своїх систем, удосконалювати навігацію, розвідку та засоби боротьби з ворожими операторами. Це означає, що російським артилерійським підрозділам буде дедалі складніше залишатися близько до передової.
У відповідь Росія, ймовірно, продовжить нарощувати виробництво FPV, розвиватиме оптоволоконні системи, збільшуватиме дальність польоту та намагатиметься створити ще більшу щільність ударів.
Для України це означає необхідність комплексної відповіді.
Звичайної протиповітряної оборони недостатньо, щоб ефективно протидіяти величезній кількості дешевих безпілотників. Потрібне поєднання радіоелектронної боротьби, фізичного захисту позицій, маскування, інженерних споруд, засобів перехоплення та системного полювання на операторів і місця запуску.
Фактично формується новий рівень протистояння, де перевага визначатиметься не тільки кількістю гармат, танків чи ракет.
Вирішальним ресурсом стають виробничі можливості, програмне забезпечення, зв'язок, штучний інтелект, оператори та здатність швидко адаптуватися до змін.
Росія змінила інструмент, але не вирішила головну проблему
Нова тактика Москви має очевидну логіку. Якщо українські безпілотники не дозволяють російській артилерії та бронетехніці діяти так, як раніше, необхідно винести частину вогневого навантаження в повітря.
Саме тому на фронті з'являються тисячі FPV-дронів, а частина традиційних підрозділів змінює структуру.
Проте це не означає автоматичного переходу до швидкого наступу.
Навпаки, масове використання безпілотників може свідчити про пристосування російської армії до війни, у якій великі колони техніки стають надто вразливими.
Дрони дозволяють підтримувати тиск, не ризикуючи такою кількістю бронемашин. Вони можуть виснажувати оборону, ускладнювати логістику та створювати постійну загрозу для українських військових.
Але між цим тиском і реальним проривом залишається величезна дистанція.
Тому нинішня ситуація навколо Дружківки та Добропілля є показовою. Росія здатна створювати колосальну кількість повітряних атак, але навіть така інтенсивність не гарантує захоплення території.
Фактично війна переходить у нову фазу, де сторони намагаються не просто знищити більше техніки одна одної, а створити таку щільність безпілотного контролю, за якої будь-який рух противника стає надзвичайно дорогим.
І це може зробити фронт ще більш технологічним, але водночас — ще більш повільним і виснажливим.
Тисячі дронів здатні замінити частину функцій тисяч артилерійських снарядів. Але вони не здатні скасувати головний закон наземної війни: для зміни лінії фронту недостатньо просто бити по противнику — необхідно ще й мати можливість просунутися та закріпитися.
Саме тому нинішня російська ставка на FPV є не ознакою вирішальної переваги, а передусім свідченням того, наскільки сильно сучасна війна змусила армії адаптуватися до поля бою, де традиційна техніка дедалі частіше опиняється під постійним наглядом з повітря.
