Наприкінці липня 2025 року Європейський Союз повідомив про скорочення фінансової допомоги Україні на 1,7 мільярда доларів. Причиною стало порушення Києвом умов фінансування, зокрема тиск на незалежність антикорупційних інституцій. Це рішення стало першим випадком з початку повномасштабної війни, коли союзники публічно карають Україну фінансово через внутрішню політику.
Удар завдано по програмі Ukraine Facility, затвердженій ЄС у 2024 році. Загальна сума — 50 мільярдів євро на три роки, призначена для відновлення інфраструктури, стабілізації економіки та підготовки до вступу в ЄС. Її перші транші були успішно виплачені в 2024–2025 роках, однак черговий запит на 1,5 мільярда євро, поданий у червні, заблокували через невиконання трьох з 16 передбачених критеріїв.
Найгучніший серед них — криза довкола антикорупційної архітектури. Наприкінці липня Верховна Рада ухвалила закон, який позбавив незалежності два ключові органи: Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП). Це спровокувало перші з 2022 року антиурядові протести в Києві. Мітингувальники вимагали від Зеленського скасувати закон і припинити політичний тиск на розслідувачів.
Європейські партнери також жорстко відреагували. Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер особисто зателефонував Зеленському, щоб висловити занепокоєння. Після цього президент відкликав скандальний закон і подав новий — із поверненням незалежності НАБУ і САП. Але було вже пізно: Єврокомісія офіційно оголосила, що наступний транш призупинено.
ЄС офіційно підтвердив, що рішення не є остаточним. Гроші можуть бути відновлені, якщо Україна виконає відповідні умови. Однак сам факт відмови у фінансуванні на тлі війни — безпрецедентний дипломатичний сигнал, що рівень довіри до української влади суттєво знижено.
Особливо різким був коментар американського антикорупційного експерта Джеймса Вассерштрома. Він заявив, що "блиск Зеленського як воєнного лідера в очах донорів тьмяніє". За його словами, в західних урядах наростає "роздратування" політикою Офісу Президента щодо антикорупційних розслідувань.
Однією з причин конфлікту став кейс проти колишнього віцепрем’єра Олексія Чернишова. Його звинувачено в отриманні хабаря у сфері нерухомості. Сам він заперечує звинувачення і називає справу політично мотивованою. Однак західні посольства й правозахисники наголошують: спроба "відключити" органи, що вели цю справу, вказує на конфлікт інтересів на найвищому рівні.
Додаткове ускладнення — відмова Офісу Президента призначити Олександра Цивінського, керівника справи Чернишова, на посаду глави Бюро економічної безпеки. Його кандидатуру затвердила незалежна комісія, але Зеленський не підписав призначення. Це порушує зобов’язання перед МВФ, який вимагає заповнення посади до кінця липня для продовження своєї чотирирічної програми на 15,6 мільярда доларів.
Критики вказують на загальну тенденцію до концентрації влади в руках президента під приводом воєнного стану. Місцевих обраних голів і рад у низці регіонів замінено на військових адміністрацій. Журналісти й активісти зазнають тиску. Це формує атмосферу політичного монополізму, яка вступає в протиріччя з європейськими стандартами.
Офіційна позиція Брюсселя озвучена речником Єврокомісії Гійомом Мерсьє. Він підтвердив, що Україна не виконала щонайменше три з 16 індикаторів, серед яких — призначення в антикорупційний суд. Саме цей суд має розглядати справи, які готує НАБУ і САП. І саме ці органи стали об’єктом тиску з боку влади.
Український уряд поки що не коментує скорочення допомоги публічно. Зеленський обмежився постом у соцмережі після телефонної розмови з Урсулою фон дер Ляєн, де заявив, що закон буде змінено "вже наступного тижня". Але в Європі це вже не сприймають як достатню гарантію.
Ситуація ускладнюється й тим, що США, під керівництвом адміністрації Трампа, майже повністю припинили пряме фінансування української армії. У цих умовах фінансова підтримка ЄС є критичною. Тим більш тривожним є сигнал, що навіть цей ресурс можуть урізати у разі поглиблення внутрішньої кризи довіри.
Для громадянського суспільства в Україні цей конфлікт є тривожним дзвінком. Лише вуличний тиск і зовнішня критика змусили владу відступити. Але проблема не зникла. Без реальної незалежності антикорупційних органів і виконання міжнародних зобов’язань ризики втрати фінансування зростають.
Відновлення довіри потребує не тільки змін у законі, але й системного демонтажу політичного впливу на слідство, суд і контрольні органи. Це складний процес, але без нього Україна не отримає ані допомоги, ані членства в ЄС.
