Європейські союзники активізували роботу над спільним планом дій на випадок, якщо Сполучені Штати спробують реалізувати намір встановити контроль над Гренландією. Ініціатива стала прямою реакцією на заяви президента США про можливі сценарії «набуття» стратегічного арктичного острова.
Загрозу сприймають серйозно, адже гіпотетична військова операція США проти Данії, давнього союзника по НАТО, стала б безпрецедентною. Такий крок не лише підірвав би довіру всередині Альянсу, а й остаточно оголив би глибокий розлом між Вашингтоном і ключовими європейськими столицями.
Міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро підтвердив, що тема Гренландії буде обговорена з його колегами з Німеччини та Польщі. Париж наполягає: відповідь має бути колективною, а не фрагментованою, щоб уникнути двостороннього тиску США на окремі країни.
У Берліні також підтвердили тісну координацію з Данією та іншими європейськими партнерами. Німеччина розглядає ситуацію не лише як територіальну суперечку, а як тест на здатність Європи захищати базові принципи суверенітету навіть у відносинах із головним союзником.
Водночас у Брюсселі визнають: Данія має очолити процес формування відповіді. Проблема в тому, що Копенгаген поки не сформулював чіткий запит щодо того, якої саме підтримки очікує від партнерів — дипломатичної, політичної чи безпекової. Це уповільнює узгодження конкретних кроків.
Останніми днями лідери провідних європейських держав і Канада публічно заявили, що Гренландія належить її народу. Це символічно важлива позиція, яка підкреслює: питання не лише у відносинах США і Данії, а у збереженні міжнародних норм щодо територіальної цілісності.
Президент США Дональд Трамп знову реанімував ідею контролю над Гренландією, вперше озвучену ще у 2019 році. Він аргументує це стратегічними інтересами США та звинувачує Данію у недостатньому захисті острова від потенційних загроз.
Білий дім офіційно визнав, що обговорює різні варіанти «набуття» Гренландії, включно з використанням військової сили. Саме ця заява різко підвищила градус напруги в Європі, адже вперше можливість силового сценарію пролунала не як фантазія, а як елемент внутрішніх дискусій у Вашингтоні.
Французька сторона, утім, намагається частково заспокоїти союзників. Барро повідомив, що під час розмови з держсекретарем США Марко Рубіо той запевнив: вторгнення в Гренландію не є розглядуваним варіантом. Проте в Європі ці слова сприймають обережно.
Додатковим джерелом тривоги стала нещодавня американська військова операція у Венесуелі, де США силою захопили чинного лідера. Саме цей прецедент змусив європейців серйозно замислитися: якщо це стало можливим у Латинській Америці, чи справді Арктика є «червоной лінією».
У самих США високопосадовці підтверджують, що команда Трампа розглядає широкий спектр варіантів — від купівлі острова до політичного тиску. Гренландія та Данія у відповідь наголошують: острів не продається, а його статус визначається волею місцевого населення.
Міністр закордонних справ Данії Ларс Лекке Расмуссен разом із главою МЗС Гренландії Вівіан Моцфельдт запросили термінову зустріч із Рубіо. Данія прагне знизити градус публічної конфронтації і перевести дискусію у прагматичне русло.
Расмуссен прямо заявив, що риторика про масову присутність російських і китайських кораблів біля Гренландії є перебільшеною. Данські дані суднового моніторингу не підтверджують тверджень Трампа про постійну активність цих держав поблизу острова.
Гренландія має особливий статус: вона не є окремим членом НАТО, але перебуває під «парасолькою» Альянсу через членство Данії. Це створює правову сіру зону, якою, на думку європейців, США можуть спробувати скористатися для тиску без формального порушення статті 5.
Стратегічне значення острова не викликає сумнівів. Розташована між Північною Америкою та Європою, Гренландія десятиліттями відіграє ключову роль у системі американської протиракетної оборони. Додатково її мінеральні ресурси вписуються у прагнення США зменшити залежність від Китаю.
Саме тому європейські столиці бачать у ситуації довгострокову загрозу. Якщо США зможуть нав’язати свою волю щодо Гренландії, це створить прецедент, який підірве будь-які гарантії для менших союзників у майбутньому.
У короткостроковій перспективі Європа намагається виграти час і знизити напругу дипломатією. Але паралельно формується «план Б» — набір скоординованих політичних, економічних і, за потреби, безпекових кроків у разі односторонніх дій Вашингтона.
Для НАТО це один із найскладніших викликів за десятиліття. Альянс створювався для колективного захисту від зовнішніх загроз, але не має механізмів реагування на тиск з боку власного лідера. Саме це робить ситуацію навколо Гренландії особливо небезпечною.
У стратегічному вимірі історія з Гренландією показує, що трансатлантична єдність більше не є даністю. Європі дедалі частіше доводиться готуватися до сценаріїв, у яких США діють не як гарант стабільності, а як джерело непередбачуваності.
Найближчі тижні стануть визначальними. Якщо діалог із Вашингтоном дозволить зняти питання силового сценарію, криза може залишитися політичною. Якщо ж ні, Європа вперше за довгий час буде змушена реально подумати, як захищати союзника від дій іншого союзника.
