Середина серпня для більшості європейських політиків зазвичай означає відпустки: іспанська Ібіца, тосканські виноградники чи узбережжя Лазурного берега. Та цього року все інакше — відразу семеро європейських лідерів терміново скасували свої плани, аби прилетіти до Вашингтона. Їхня мета — підтримати Володимира Зеленського у вирішальній зустрічі з Дональдом Трампом.
Спостерігачі назвали цю ситуацію унікальною: справжній дипломатичний «ефект упущеної вигоди». Як пояснив один європейський дипломат у Вашингтоні, рішення ухвалювали протягом 24 годин після телефонних консультацій із Зеленським. Усі зрозуміли: залишитися осторонь — означає втратити можливість впливати на результат.
Еммануель Макрон виступав із заявами щодо України просто з літньої резиденції — форту Брегансон на Лазурному березі, де його раніше бачили за серфінгом. Британський прем’єр Кір Стармер вирушив із Шотландії, звідки соціальні мережі відстежили урядовий літак до Вашингтона. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц узагалі не мав публічних планів після саміту Трампа і Путіна в Алясці, що дозволило йому швидко відгукнутися.
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн також мала вільний графік, що спростило логістику. Таким чином, на вихідних було остаточно сформовано делегацію, яка мала стати «європейським щитом» у переговорах.
Попри неузгоджений формат, експерти прогнозували, що на передній план вийдуть генсек НАТО Марк Рютте та президент Фінляндії Александр Стубб. Рютте відомий умінням балансувати між жорсткими висловлюваннями Трампа і потребою зберігати союзницький тон. Стубб, своєю чергою, налагодив особистий контакт із Трампом завдяки спільному захопленню гольфом.
Такий розподіл дозволяє уникнути конкуренції за статус між «великими» гравцями — Британією, Францією, Німеччиною та Італією.
Стармер останнім часом активно вибудовує довіру з Трампом, навіть відвідував його гольф-клуби у Шотландії. Макрон знає американського президента найдовше, але їхні стосунки не раз переживали злети й падіння. Мерц ще не має глибоких особистих контактів, проте представляє найбільшу економіку ЄС, що дає йому вагу. А от прем’єрка Італії Джорджія Мелоні є, мабуть, найближчою до Трампа ідеологічно, особливо в питаннях міграції та консервативних цінностей.
Факт, що семеро провідних європейських лідерів буквально пожертвували своїми канікулами заради Вашингтона, демонструє дві речі. По-перше, їхню рішучість не допустити, щоб переговори США й Росії відбувалися без урахування інтересів України. По-друге, підтвердження того, що навіть у кризові моменти Європа готова демонструвати єдність.
Вашингтон у серпні став ареною, де дипломатичний календар перекрив відпускні традиції. І хоча результати переговорів залишаються непевними, сама поява європейської делегації поруч із Зеленським посилає Москві чіткий сигнал: Україна не самотня, а Європа готова стояти пліч-о-пліч навіть тоді, коли інші б обрали пляжний відпочинок.
