Судове рішення, що стало знаковим у справі рейсу PS752
Апеляційний суд канадської провінції Онтаріо поставив остаточну крапку у тривалій юридичній боротьбі між родинами загиблих та авіакомпанією «Міжнародні авіалінії України». Позов МАУ, спрямований на обмеження розміру компенсацій, було відхилено, а перевізника зобов’язано повністю виконати зобов’язання перед усіма постраждалими сім’ями.
Суддя у своїй ухвалі наголосив, що скарга авіакомпанії не містить підстав для перегляду попереднього вердикту. Водночас на користь відповідачів стягнуто й судові витрати, що підкреслює серйозність порушень з боку МАУ.
Згідно з міжнародним авіаційним правом, компенсація кожному пасажиру у випадку доведеної провини перевізника сягає до 180 тисяч доларів США, але може бути збільшена у разі встановлення недбалості. Саме ця обставина стала вирішальною у справі.
Ще у минулому році суд Онтаріо визнав, що МАУ діяла неналежно, оскільки перед вильотом з Тегерана не провела належного аналізу ризиків, попри відомі на той час небезпеки у повітряному просторі Ірану. Це позбавило авіакомпанію права обмежувати виплати.
Апеляційна інстанція не лише підтвердила цей висновок, а й підкреслила, що справедливість має переважати над комерційними інтересами, особливо коли йдеться про людські життя.
Трагедія, що змінила сотні доль
Рейс PS752 авіакомпанії МАУ, який 8 січня 2020 року мав виконати переліт з Тегерана до Києва, не досяг свого пункту призначення. Через кілька хвилин після зльоту літак був збитий ракетами іранських військових. На борту перебувало 176 людей, серед яких — громадяни семи країн.
Жертвами стали мешканці Ірану, Канади, Швеції, Афганістану, Німеччини, Великої Британії та України. Серед українців — дев’ять членів екіпажу та двоє пасажирів. Для багатьох родин цей день став початком безкінечного періоду скорботи та пошуків правди.
Лише через три дні після трагедії Іран офіційно визнав свою провину, заявивши, що літак був збитий помилково. Відповідальність взяв на себе Корпус вартових ісламської революції — силова структура, підпорядкована іранській владі.
Відтоді родини загиблих неодноразово зверталися до урядів своїх країн із вимогами забезпечити не лише матеріальну компенсацію, а й встановлення всіх обставин трагедії. Питання передачі бортових самописців стало одним із ключових у міжнародних перемовинах.
Попри тиск світової спільноти, процес розслідування з боку іранської сторони затягувався, а повноцінного доступу до всіх доказів іноземні експерти так і не отримали. Це лише додавало болю сім’ям та викликало сумніви у прозорості офіційних версій.
Юридична боротьба за справедливість
Після катастрофи уряди Канади, України, Великої Британії, Швеції та Афганістану об’єднали зусилля, вимагаючи від Ірану повного визнання відповідальності та грошових відшкодувань родинам загиблих. Але паралельно почалися й судові процеси проти МАУ, як безпосереднього перевізника.
Родини наполягали, що авіакомпанія, знаючи про підвищені ризики польотів над Іраном у той період, мала перенести рейс або змінити маршрут. Натомість МАУ вирішила виконати політ, що, на думку позивачів, і стало проявом недбалості.
Суд першої інстанції в Онтаріо погодився з цими аргументами. Було встановлено, що компанія не виконала свій обов’язок із гарантування безпеки пасажирів, і саме тому не може користуватися обмеженнями щодо розміру компенсацій.
МАУ намагалася оскаржити це рішення, стверджуючи, що відповідальність лежить виключно на іранській стороні, яка допустила запуск ракет. Однак апеляційний суд зазначив: у міжнародному праві відповідальність за безпеку польоту несе також авіаперевізник, який приймає рішення про його виконання.
Таким чином, рішення про повні виплати стало юридично обґрунтованим і остаточним. Це створює прецедент, який може вплинути на подібні справи у майбутньому.
Міжнародні наслідки та значення справи
Вердикт канадського суду має ширший резонанс, ніж може здатися на перший погляд. Він демонструє, що авіакомпанії не можуть перекладати всю провину на третіх осіб у випадку трагедій, пов’язаних із воєнними ризиками.
Цей випадок став сигналом для всієї світової авіаційної спільноти: ухвалення рішень про польоти в зонах потенційної небезпеки має базуватися на ретельному аналізі ситуації, навіть якщо офіційні органи не видають прямих заборон.
Для родин загиблих рішення суду стало не лише матеріальною перемогою, а й моральним визнанням того, що трагедія могла бути запобіжена. Це частково повертає віру у можливість досягнення справедливості через правові механізми.
Водночас справа PS752 підкреслює необхідність глибших реформ у сфері міжнародних розслідувань авіакатастроф. Без чіткого доступу до даних, прозорості та співпраці між державами подібні трагедії ризикують залишатися з неповними відповідями.
Пам’ять про 176 людей, чиє життя обірвалося того зимового ранку, має стати нагадуванням для урядів і перевізників про ціну помилкових рішень.
Пам’ять, що не згасне
Щороку у січні у Канаді, Україні та інших країнах, громадяни яких були на борту PS752, проводять жалобні церемонії. Рідні та друзі загиблих збираються, щоб вшанувати пам’ять близьких і нагадати світу: трагедія не повинна бути забута.
Для багатьох ця боротьба триває не стільки за гроші, скільки за правду. Адже встановлення всіх обставин і притягнення до відповідальності винних — це єдиний спосіб запобігти повторенню подібних подій.
Рішення канадського суду стало одним із кроків на цьому шляху. Воно підтвердило, що навіть у складних міжнародних справах, де переплітаються політика, війна та економіка, є простір для правосуддя.
Історія рейсу PS752 — це не лише хроніка однієї авіакатастрофи. Це урок про важливість людської безпеки, про ціну недбалості та про силу тих, хто, втративши найдорожче, не зупинився у пошуку справедливості.
