Китай переживає критичний період, коли зменшення податкових надходжень стає однією з найважливіших проблем державного бюджету. Новітні дані, оприлюднені у бюджеті на 2025 рік, свідчать про значний розрив між очікуваними та фактичними доходами, що призводить до збільшення дефіциту бюджету та ускладнює можливості держави для проведення стимулюючої економічної політики. Зокрема, зниження доходів від продажу державної землі, а також слабкість у надходженнях від податку на додану вартість (ПДВ) та інших ключових податків створюють серйозну загрозу фінансовій стабільності країни.
За даними аналітиків, загальний обсяг податкових надходжень впав на 3,4% у порівнянні з попереднім роком, що є несподіванкою для країни, яка роками користувалася стабільним зростанням бюджетних доходів. До того ж, у розрізі загального економічного зростання, яке за офіційними даними сягнуло 5%, така диспропорція вказує на серйозні структурні проблеми в економіці. У разі збереження позитивної динаміки економічного зростання, Китай міг би залучити додатково до 1,5 трильйонів доларів для стимулювання споживання та експорту, що дозволило б уникнути деяких негативних наслідків дефіциту бюджету.
Одним із головних чинників, що впливають на зниження доходів, є дефляційний тиск, який позначився на загальному рівні цін. Коли виробничі ціни падають, доходи компаній та держави зменшуються, що безпосередньо впливає на обсяги сплачених податків. Дефляція спричиняє, зокрема, зниження доходів від ПДВ, який традиційно є одним із найбільших джерел бюджетних надходжень. У минулому році доходи від ПДВ виявилися нижчими прогнозів на 7,9%, що є суттєвим відхиленням від плану. Це свідчить про те, що зниження цін негативно впливає на здатність держави збирати необхідні кошти.
Невід’ємною частиною цієї проблеми є й скорочення доходів від продажу державної землі. Протягом останніх років продажі земельних ділянок, що раніше забезпечували значну частину доходів місцевих бюджетів, різко скоротилися у зв’язку з кризою на ринку нерухомості. Обвал ринку житла, який почався у 2021 році, позначився не тільки на приватних інвестиціях, але й на можливостях місцевих органів влади залучати додаткові кошти для фінансування соціальних програм, таких як пенсії, медичне обслуговування та інші види соціальної підтримки. Багато місцевих бюджетів опинилися майже без грошей, що змушує центральну владу витрачати додаткові кошти на підтримку регіонів, що перебувають у кризі.
Падіння податкових надходжень ставить лідерів Китаю в незвичайне становище після багатьох років фінансування інфраструктури, військового розвитку та промислових субсидій. Кевін Фрайер/Getty Images
Додатковим викликом для державного бюджету стає тарифна війна з боку США. Під час першого терміну адміністрації Трампа Китай зазнав низки зовнішніх тарифів, серед яких особливо виділявся 20-процентний тариф на багато китайських товарів. Ці заходи були спрямовані на стимулювання споживання американських товарів і зменшення залежності від китайського експорту. Для Китаю, країни, чия економіка значною мірою базується на експорті, це стало серйозним ударом. Зменшення обсягів експорту призводить до подальшого скорочення податкових надходжень, адже менше транзакцій означає менше сплачених податків, зокрема митних зборів та ПДВ.
Важливим аспектом, який підсилює фінансову напругу в бюджеті, є внутрішні реформи та зміни у податковій системі. Китай вже давно ухвалив рішення про зниження податкових ставок для експортерів, щоб компенсувати вплив тарифних бар’єрів з боку США. Однак в умовах збільшення обсягу експорту, наслідком таких кроків стає зниження загального обсягу податкових надходжень. Різке зниження ставок для експортерів мало сприяти збереженню конкурентоспроможності китайської продукції на світовому ринку, проте воно також позначилося на доходах державного бюджету, зменшуючи можливості для подальшого фінансування соціальних та інфраструктурних проектів.
Одночасно з цим, державні служби стикаються із зниженням доходів від зборів митних зборів. Китайські споживачі, втративши значну частину своїх заощаджень через обвал ринку нерухомості та економічну невизначеність, скоротили свої витрати на імпортні товари. Це призвело до того, що надходження від митних зборів опинилися на 9,2% нижчими за прогнози. Втрата доходів від митниць – ще один фактор, який зменшує фінансові можливості держави для стимулювання економічного зростання.
Особливу увагу слід приділити тому, що скорочення податкових надходжень торкнулося не лише центрального бюджету, але й місцевих органів влади. Багато регіонів Китаю традиційно фінансують свої соціальні та інфраструктурні програми за рахунок продажу державної землі та інших активів. Однак у зв’язку з різким скороченням продажів земельних ділянок, місцеві бюджети втрачають основне джерело фінансування. Це спричиняє зростання дефіцитів, примушуючи центральну владу втручатися та надавати додаткову підтримку, що лише посилює загальну фінансову напругу в економіці.
За даними аналітиків, якщо поточні тенденції збережуться, у 2025 році доходи державного бюджету будуть становити лише 21,1% від валового внутрішнього продукту, що є суттєво нижчим показником порівняно з 29% у 2018 році. Таке значне зниження співвідношення доходів до економічного обсягу свідчить про те, що Китай стикається з реальними фінансовими труднощами, які можуть мати далекосяжні наслідки для соціальної політики та економічного зростання країни.
Водночас, китайські офіційні особи неодноразово обіцяли посилити соціальні витрати з метою підтримки населення, яке відчуває економічні труднощі через дефляційний тиск та зниження заробітних плат. Зокрема, планували збільшити розміри пенсійних виплат, поліпшити медичне обслуговування, розширити програми підтримки безробітних та надати додаткові субсидії споживачам. Проте, попри численні заяви, реальні кроки для збільшення видатків не відбуваються у масштабах, які б дозволили ефективно боротися з економічною кризою. Лідери країни опираються на консервативну економічну політику, оскільки попередні заклики до надмірних соціальних витрат супроводжувалися застереженнями щодо можливості створення надмірної залежності від державної підтримки.
Компанії, родини та уряд Китаю зараз намагаються виплатити борги. Вінсент Тіан/Associated Press
Зауважимо, що пояснення офіційних осіб щодо скорочення доходів часто подаються у вигляді евфемізмів. Наприклад, слово «дефляція» майже не використовується в офіційних документах, і тому Міністерство фінансів вказує, що зниження доходів відбувається через нижчі, ніж очікувалося, виробничі ціни. Проте така аргументація не повністю пояснює суттєві розбіжності між прогнозованими та фактичними показниками.
Не менш важливим фактором є внутрішня динаміка економічної активності. Зниження середніх заробітних плат та зростання кількості звільнень призводять до зменшення податкової бази для збору податку на доходи фізичних осіб. За офіційними даними, доходи від цього виду податків знизилися на 7,5% нижче прогнозів минулого року, що свідчить про зниження купівельної спроможності населення. Менші доходи громадян відображаються і на рівні споживчих витрат, що безпосередньо впливає на обсяг імпортних операцій і, як наслідок, на надходження від митних зборів.
У цьому контексті Китай опинився у дуже складній ситуації: з одного боку, уряд змушений обмежувати видатки та намагатися зберегти бюджетну дисципліну, а з іншого — стикається з необхідністю стимулювання економічного зростання і підтримки населення. З огляду на те, що економічні виклики стають дедалі серйознішими, питання фінансової гнучкості держави набуває особливої актуальності. Лідери країни мають шукати компроміс між збереженням бюджетної стабільності та необхідністю надання допомоги тим, хто постраждав від економічної кризи, зокрема у сфері житлового будівництва та соціального забезпечення.
Підсумовуючи, можна зазначити, що нинішня фінансова ситуація в Китаї є наслідком низки факторів: дефляційного тиску, зниження виробничих цін, обмежень у продажах державної землі, скорочення надходжень від ПДВ, а також зовнішнього тиску у вигляді тарифних заходів з боку США. Ці чинники створюють суттєві труднощі як для центрального, так і для місцевих бюджетів, що в майбутньому може негативно позначитися на здатності держави фінансувати необхідні соціальні та економічні проекти.
Китайський уряд традиційно використовував стабільні податкові надходження для фінансування амбітних інфраструктурних проектів, збройного потенціалу та різноманітних субсидій, що стимулювали економічне зростання. Однак нинішня ситуація змушує керівництво переглядати пріоритети державних витрат. На тлі скорочення бюджетних коштів уряд змушений шукати альтернативні джерела фінансування, зокрема через додаткове залучення позикових коштів, що, в свою чергу, може призвести до збільшення державного боргу.
Зростаючий дефіцит бюджету вже став причиною того, що Китай офіційно дозволив збільшити цільовий рівень дефіциту до 4% у 2025 році. Проте за деякими оцінками, реальний дефіцит може сягати майже 9% економіки, якщо рахувати лише з фактичних надходжень, без врахування позикових коштів. Така ситуація свідчить про те, що країна перебуває у процесі суттєвого фінансового переосмислення, де зниження доходів спонукає до радикальних змін у бюджетній політиці.
Інтереси експортерів, однак, залишаються важливими для китайської економіки, оскільки експорт забезпечує значну частину економічного зростання. Проте в умовах тарифного тиску з боку США, експортні компанії стикаються з додатковими труднощами, що ще більше знижує їхню платоспроможність і, відповідно, обсяги сплачених податків. Суміш зовнішніх і внутрішніх викликів створює своєрідний замкнений коло, у якому зниження доходів впливає на економічну активність, що, в свою чергу, спричиняє подальше скорочення бюджетних надходжень.
Незважаючи на численні заяви урядовців про необхідність стимулювання економіки та підтримки споживачів, реальні заходи у цьому напрямку залишаються скромними. Попри обіцянки щодо розширення соціальних програм — таких як підвищення розмірів пенсій, поліпшення медичного обслуговування, розширення системи безробітної допомоги та надання субсидій на споживчі товари — масштаб фінансової підтримки не відповідає потребам населення. Це створює ризик подальшої деградації економічної ситуації, що може привести до зростання соціальної напруги та невдоволення серед громадян.
Водночас, опоненти і реформісти наголошують на тому, що для подолання кризи необхідно вжити рішучих заходів щодо модернізації податкової системи, збільшення прозорості бюджетного процесу та розширення бази надходжень. Запровадження нових податків, таких як податок на прибуток від капіталовкладень або розширення оподаткування нерухомості, могло б стати одним із шляхів до стабілізації фінансів держави. Проте подібні кроки викликають серйозний опір як з боку бізнес-спільноти, так і серед населення, яке переживає економічну невизначеність.
З 2020 року продажі квартир впали, що призвело до банкрутства багатьох забудовників. Гектор Ретамаль/Агентство Франс-Прес — Getty Images
Таким чином, нинішня ситуація з падінням податкових надходжень стає відображенням глибоких структурних проблем китайської економіки, де зовнішні виклики, зокрема тарифний тиск з боку адміністрації Трампа, у поєднанні з внутрішніми проблемами дефляції та ринкової кризи нерухомості, створюють складну фінансову реальність. Відповіддю уряду має стати ретельний перегляд бюджетної політики, спрямований на оптимізацію витрат та пошук нових джерел доходу, що дозволить забезпечити необхідний рівень соціальної підтримки й інвестицій у майбутнє економічне зростання.
Китайські лідери наразі стоять перед викликом, який вимагає компромісу між збереженням бюджетної дисципліни та необхідністю стимулювання економічного зростання в умовах зниження доходів. Чи вдасться їм знайти цей баланс, покаже час, але вже зараз очевидно: країна опинилася в ситуації, де зменшення податкових надходжень може стати рушійною силою подальших економічних реформ або, навпаки, призвести до ще більших фінансових труднощів.
Очевидно, що у відповідь на ці виклики Китай змушений шукати альтернативні джерела фінансування, зокрема через залучення додаткових позикових коштів, що, без сумніву, посилить державний борг. Проте кожен такий крок має бути ретельно зваженим, оскільки надмірне зростання боргового навантаження може створити нові ризики для економічної стабільності країни.
Таким чином, криза бюджетних надходжень у Китаї є не просто тимчасовою проблемою, а симптомом глибших структурних викликів, з якими стикається економіка країни в умовах глобальної тарифної війни та внутрішньої дефляції. Для вирішення цих проблем необхідно проводити комплексні реформи, спрямовані на розширення податкової бази, оптимізацію державних витрат та забезпечення стабільного економічного зростання, що дозволить країні не лише подолати поточну кризу, але й закласти основу для стійкого розвитку в майбутньому.
З огляду на вищевикладене, майбутнє економічної політики Китаю залежить від здатності уряду пристосуватися до нових реалій: зовнішніх викликів у вигляді тарифних заходів та внутрішніх економічних труднощів, спричинених дефляцією та кризою на ринку нерухомості. Лише шляхом структурних реформ і впровадження інноваційних підходів до управління державними фінансами країна зможе забезпечити фінансову стабільність та підтримку соціальних програм, необхідних для збереження довіри населення та стимулювання подальшого економічного розвитку.
Незважаючи на численні виклики, що постали перед китайською економікою, уряд продовжує шукати вихід із ситуації, який дозволить уникнути подальшого поглиблення бюджетної кризи та зберегти економічний потенціал країни. Залишається відкритим питання, чи зможе керівництво Китаю знайти оптимальний баланс між бюджетною стриманістю та необхідними соціальними витратами, адже саме цей баланс визначатиме здатність країни протистояти зовнішнім шокам та забезпечити стійке зростання в майбутньому.
Таким чином, зниження податкових надходжень та збільшення бюджетного дефіциту стають серйозним сигналом про потребу в реформуванні економічної моделі Китаю. У цей переломний момент країна має можливість переосмислити свої пріоритети та вжити заходів для посилення фінансової стабільності, що стане основою для подальшого розвитку в умовах глобальних економічних викликів.
Лінія з виробництва електромобілів у провінції Чжецзян. Вартість податкових пільг для допомоги китайським експортерам різко зросла. Флоренс Ло/Reuters
