Україна висунула обвинувачення семи фігурантам у справі про масштабну корупцію в енергетиці на суму близько 100 млн доларів. Ідеться про нібито системну схему відкатів, у якій фігурують високопосадовці та пов’язані з ними посередники.
Національне антикорупційне бюро (НАБУ) повідомило про затримання п’яти підозрюваних і встановлення ще двох осіб. Схему слідчі пов’язують із контролем закупівель на державних підприємствах, насамперед у компанії «Енергоатом», що домінує в ядерній енергетиці.
Чутливість цього кейсу для суспільства очевидна. Країна входить у зиму з довгими щоденними відключеннями, а енергетична інфраструктура щодня стає мішенню російських ударів. На цьому фоні підозри у відкатах в енергетичному секторі сприймаються як прямий удар по громадянах.
За даними джерел, головним організатором схеми слідчі вважають Тимура Міндича, колишнього бізнес-партнера Володимира Зеленського по студії «Квартал 95». Офіційно його ім’я не називають, але витоки інформації створюють серйозні політичні ризики для президента.
Серед інших фігурантів — колишній радник міністра енергетики, керівник служби безпеки «Енергоатому» та кілька працівників так званого «бек-офісу». Згодом НАБУ вказало й на екс-віцепрем’єр-міністра, що підкреслює масштаби впливу цієї групи.
Окрему увагу привертає фігура Германа Галущенка, чинного міністра юстиції й колишнього міністра енергетики. Його відомство підтвердило проведення слідчих дій, а в оприлюднених записах його голос нібито зафіксовано у розмовах із підозрюваними. Це робить справу політично вибуховою.
Для Зеленського цей скандал — подвійний виклик. З одного боку, він публічно підтримує НАБУ та закликає чиновників «максимально співпрацювати» зі слідством. З іншого — інформація про можливу участь колишніх партнерів зі світу шоу-бізнесу б’є по образу реформатора.
Контекст євроінтеграції робить справу ще гострішою. ЄС прямо пов’язує рух України до членства з реальними антикорупційними результатами, особливо у сферах оборони та енергетики. Тепер саме ця справа може стати символом спроможності або неспроможності антикорупційної реформи.
За оцінками НАБУ, розслідування тривало 15 місяців, було проведено понад 70 обшуків по країні. За версією слідства, група намагалася встановити контроль над закупівлями державних підприємств, лобіюючи «своїх» підрядників в обмін на 10–15% відкатів від суми контрактів.
Особливу увагу слідства привернув саме «Енергоатом», який генерує понад половину електроенергії в країні. Умовно кажучи, кожен зайвий відсоток у контракті на будівництво чи ремонт об’єкта ядерної енергетики в умовах війни — це пряме послаблення енергетичної безпеки держави.
Паралельно Україна щодня ремонтує об’єкти, зруйновані російськими ракетами й дронами. У сектор вливаються значні українські та міжнародні кошти. Це створює ідеальне середовище для корупції в енергетиці, якщо контрольні механізми не працюють достатньо жорстко.
Саме тому ця справа стає тестом не лише для НАБУ, а й для партнерів України. Донори очікують, що гроші, вкладені в енергетичний сектор, не перетворяться на джерело незаконного збагачення для посадовців. Інакше довіра до Києва як до отримувача допомоги буде підірвана.
Суспільний фон теж непростий. Громадяни стомлені багатогодинними блекаутами й новинами про удари по ТЕС, підстанціях і критичних об’єктах. У цій ситуації будь-які повідомлення про відкатні схеми в енергетичній інфраструктурі викликають не просто обурення, а відчуття зради.
Для влади важливо показати, що антикорупційні органи не є декорацією. Публічні повідомлення НАБУ, записи розмов, оперативні затримання — сигнал як для внутрішньої, так і для зовнішньої аудиторії, що справа буде доведена до суду, а не «розчиниться» у кулуарних домовленостях.
Однак політичний вимір нікуди не зникає. Згадка імені Тимура Міндича неминуче використовується опонентами Зеленського як доказ того, що «старі зв’язки» нікуди не поділися. Реакція Банкової на цю історію стане важливим маркером реального розриву з минулим.
З іншого боку, для президента є і можливість. Якщо він дозволить слідству працювати без втручання, а суди винесуть реальні вироки, це може стати найпереконливішим аргументом для Брюсселя й Вашингтона, що боротьба з корупцією в Україні перестала бути формальністю.
Корупційні схеми в енергетиці — не новина для України, але масштаб і час, коли вони викриті, роблять цю справу особливо небезпечною. У розпал російської війни кожна гривня, вкрадена з ядерної енергетики чи системи ремонту мереж, працює фактично на користь ворога.
Для енергетичного сектору наслідки можуть бути довгостроковими. Успішне очищення від корупційних практик підвищить шанси залучити більше інвестицій, модернізувати генерацію й мережі, пришвидшити інтеграцію в європейський енергетичний ринок. Провал — навпаки відштовхне партнерів.
Сьогоднішні обвинувачення — лише початок процесу. Попереду — суди, апеляції, політичний тиск і спроби дискредитації слідства. Але саме фінал цієї справи покаже, чи здатна Україна поєднати військову стійкість із внутрішнім очищенням, без якого євроінтеграція перетвориться на порожній лозунг.
У підсумку скандал із $100 млн відкатів — це не просто історія про Енергоатом чи окремих чиновників. Це дзеркало для всієї системи управління, яке показує, наскільки Україна готова до рівня прозорості та підзвітності, що його вимагають ЄС і власне суспільство. Без чесної відповіді на це запитання не буде ні стабільної енергетики, ні справжнього членства в європейській родині.
