Напередодні завершення 90-денного мораторію на підвищення мита, який закінчується 9 липня, уряди провідних економік світу кинули всі сили на укладення торговельних угод із Вашингтоном або, принаймні, на здобуття додаткового часу для завершення перемовин.
Скотт Бессент, міністр фінансів США, у неділю заявив на CNN, що країни, які не зможуть досягти згоди до дедлайну, отримають можливість тритижневого продовження строку переговорів. Водночас президент Дональд Трамп повідомив у соцмережі, що перші листи-попередження партнерам про намір підвищити тарифи до 50 % будуть відправлені вже в понеділок.
За словами Бессента, листи почнуть розсилати «з півдня за Вашингтонським часом», а мита вступлять у силу 1 серпня. Проте країни мають останній шанс обговорити з адміністрацією США умови взаємних знижок і збереження балансу в торгівлі. «Ми будемо дуже зайняті в наступні 72 години», — сказав Бессент, натякаючи на навантаження дипломатів і торгових представництв перед завершальним етапом.
Однією з ключових причин, які ускладнюють перемовини, є різноманітність очікувань. Деякі партнери, як-от Японія та Південна Корея, прагнуть уникнути великих тарифів на авто та комплектуючі і сподіваються домовитися про знижені торговельні умови. Інші, як Індія та ЄС, хоч і перебувають у активному діалозі з Вашингтоном, відзначають певну «фут-дрэггінґ» з боку адміністрації Трампа, оскільки поки що укладено лише погоджений каркас із Великою Британією, а деталі угод з Китаєм і Індією залишаються невідкритими.
Минулого тижня Трамп оголосив про домовленість із В’єтнамом, але офіційних документів ще немає, а Саймон Сема, речник Міністерства закордонних справ В’єтнаму, підтвердив, що сторони «дотепер узгоджують деталі». За оцінками торговельних аналітиків, двосторонні угоди зі США дадуть поштовх експорту В’єтнаму у сільському господарстві та легкій промисловості, але будуть супроводжуватися вимогою відкриття американського ринку для енергетичних та технологічних інвестицій.
Серед основних гравців також згадують Південний Схід Азії та країни Південної Америки. Індонезія офіційно заявила про «сміливу» угоду, яка охоплюватиме критичні мінерали, енергетичне партнерство та оборонну співпрацю, тоді як Таїланд робить останні кроки, щоб уникнути 36 % тарифу на експорт, пропонуючи розширення долі американських сільськогосподарських товарів і авіаційного імпорту.
Не менш важливим є стан переговорів із Європейським Союзом, що забезпечує майже п’яту частину обсягу американського імпорту. Бессент зазначив, що є «дуже гарний прогрес» у діалозі з Брюсселем, але конкретні рамкові домовленості досі не підписані. На тлі цього представники ключових галузей — від автомобілебудування до харчової промисловості — готуються до логістичних труднощів, що виникнуть у разі підвищення мит.
Для багатьох економік підписання угод стало питанням не лише прямого ринкового доступу, а й геополітичної лояльності. Трамп уже неодноразово використовував митні бар’єри як інструмент «американської першості» та «відплати» за підтримку політики РФ чи КНР у міжнародних організаціях. Очікується, що нові листи-попередження охоплять близько 12–15 партнерів, але список може зрости до 18 найбільших торговельних країн.
Ситуація з Україною також привернула увагу: хоча держава не входить до числа основних торговельних партнерів США з товарами, її зерно та метал активно експортуються до Штатів, а переговори щодо лібералізації норм підтримки сільського господарства в ході вільної торгівлі можуть прискорити підписання угод. Декілька джерел Reuters припускають, що Київ також матиме «пріоритетний» статус у переговорах, враховуючи стратегічну підтримку України у безпековій сфері.
У будь-якому разі адміністрація Трампа наполягає: мита повернуться до рівнів 2 квітня для країн, які не укладуть угод — до 50 % на більшість товарів і до 25 % на азіатські авто. Це поставило на паузу ряд інвестиційних проєктів у США та за кордоном, оскільки компанії відкладають рішення про розширення виробництва.
За словами економіста Пола Мартіна з Інституту глобальної торгівлі, якщо переговори затягнуться, США ризикують втратити частку ринку у сферах електроніки, одягу та харчових продуктів, тому «максимальний тиск» на партнерів — це тактика посилення власної торговельної позиції, але не найефективніша для довгострокової співпраці.
Наслідки такого підходу вже відчуваються у зниженні споживчих настроїв в США: індекси споживчої довіри впали, а бізнес чекає на протидію у вигляді підвищення витрат на імпортні товари. У свою чергу, ринки капіталу відреагували зниженням: індекс MSCI Emerging Markets обвалився приблизно на 1 % у понеділок, а ф’ючерси на долар укріпилися.
Попри складнощі, очевидно, що адміністрація США використовує дедлайн 9 липня як інструмент максимального тиску на торговельних партнерів. Чи вдасться основним гравцям світу погодити угоди в останній момент — питання, від якого залежить не лише баланс торговельних потоків, а й глобальна економічна стабільність на найближчі місяці.
