Критичний стан пасажирських перевезень
Ситуація в пасажирському сегменті "Укрзалізниці" стає дедалі напруженішою. Вартість квитка на популярні напрямки значно нижча за собівартість перевезення, що створює хронічний фінансовий розрив. За оцінками експертів, собівартість одного стандартного квитка може досягати 1200 гривень, тоді як пасажир платить лише 300. Це означає, що компанія щоденно зазнає великих втрат, які вже не компенсуються доходами від вантажних перевезень.
Раніше прибутки від вантажів дозволяли покривати витрати на пасажирські перевезення. Проте останні роки показують кардинальну зміну: бойові дії та втрата промислових потужностей знизили обсяги вантажоперевезень, що спричинило значні фінансові втрати. Кожне закрите підприємство — шахта, електростанція чи завод — означає до 5 млн тонн менше вантажів на рік, що безпосередньо б’є по доходах компанії.
Ще одним фактором стала втрата транзитних перевезень. Порівняно з доковідним періодом та 2013 роком Україна недоотримує значну частину маржинальних перевезень, які раніше забезпечували стабільний прибуток. Експерти зазначають, що компанія опинилася у фінансово критичній точці, коли механізми самофінансування більше не працюють, а державна підтримка залишається неповною.
Однією з головних причин падіння доходів є також скорочення пасажиропотоку. Якщо у 2019 році "Укрзалізниця" перевезла 55 мільйонів пасажирів у далекому сполученні, то торік цей показник впав до 25 мільйонів. Це більше ніж удвічі менше, а постійні витрати компанії — адміністративні, утримання колій, електропостачання та заробітні плати — залишаються майже незмінними.
Скорочення доходів та постійні витрати формують складну фінансову ситуацію, у якій компанія змушена балансувати між соціальною функцією перевезень та власною платоспроможністю. Без системного втручання держави ситуація може лише погіршуватися, що ставить під загрозу доступність пасажирських перевезень для населення.
Вантажні перевезення більше не компенсують пасажирські
Раніше вантажний сегмент "Укрзалізниці" фактично підтримував пасажирські перевезення. Вантажі були джерелом значного прибутку, а їх обсяги дозволяли компенсувати збитки від низьких тарифів на квитки. Проте сьогодні цей механізм практично вичерпав себе.
Через втрату промислових потужностей обсяги вантажоперевезень скоротилися на мільйони тонн на рік. Закриття навіть одного підприємства призводить до втрати значної кількості перевезень, що впливає на фінансовий баланс компанії. Крім того, падіння транзиту обмежує доступ до високоприбуткових перевезень, раніше доступних для залізниці.
Додатково, підвищення тарифів на вантажні перевезення не завжди є ефективним способом компенсації. Дослідження показують, що підвищення тарифу на 20% може призвести до пропорційного падіння вантажопотоку на 19%. Це означає, що навіть спроби залізниці збалансувати витрати через збільшення вантажних тарифів не завжди приносять результат.
Фінансовий стан компанії ускладнює також наявність боргів — понад 1 млрд доларів, що потребує масштабної реструктуризації та реформування пасажирського сегмента. Без цих змін будь-які кроки щодо підвищення тарифів або економії витрат лише поглиблюють кризу.
У підсумку, сьогодні пасажирські перевезення не можуть покривати свої витрати, а вантажний сегмент вже не є стабільним джерелом фінансування, що робить державну підтримку критично необхідною.
Падіння пасажиропотоку та соціальна функція залізниці
Скорочення пасажироперевезень стало серйозним викликом для компанії. Якщо у 2019 році перевезення далекого сполучення забезпечували понад 55 мільйонів пасажирів, то торік цей показник знизився до 25 мільйонів. Основна причина — зменшення доступності та економічна неспроможність частини населення сплачувати ринкові тарифи.
Попри це, постійні витрати залізниці залишаються майже незмінними. Утримання колій, станцій, зарплати адміністративного персоналу, витрати на електропостачання та обслуговування вагонів формують щоденні зобов’язання компанії, які не залежать від кількості перевезених пасажирів. Це створює значний розрив між доходами та витратами.
Експерти підкреслюють, що соціальна функція залізниці в умовах зростання тарифів та падіння вантажопотоку має бути компенсована державою. Механізм PSO (Public Service Obligation) передбачає фінансування соціально важливих перевезень з бюджету, що дозволяє підтримувати доступність квитків для населення без шкоди для фінансової стабільності компанії.
Важливо також визначити соціальні маршрути та встановити справедливу різницю між тарифом для пасажира та реальною собівартістю перевезення. Наприклад, якщо собівартість квитка складає 1200 гривень, а пасажир платить лише 300, різницю має покривати держава. Це забезпечує баланс між економічною доцільністю та соціальною функцією залізниці.
Збереження доступності пасажирських перевезень є критично важливим не лише для економіки, але й для повсякденного життя мільйонів українців, особливо тих, хто користується залізницею як основним транспортом.
Шляхи виходу з кризи
Вихід із складної фінансової ситуації можливий через комплексну реформу та державну підтримку. Механізм PSO, правильне визначення соціальних маршрутів і обсягів перевезень дозволить компанії отримувати компенсацію за перевезення, що мають соціальну значущість, і не залежать від ринкової спроможності пасажирів.
Одним із ключових кроків є реструктуризація боргів та модернізація управління компанією. Це дозволить зменшити витрати, оптимізувати процеси та забезпечити прозорість фінансових потоків. Також важливим є анбандлінг — відокремлення пасажирського сегмента від вантажного, що допоможе точніше визначати економічну ефективність кожного напрямку.
Підвищення тарифів на вантажні перевезення без вирішення системних проблем не є оптимальним рішенням. Це може призвести до зменшення вантажопотоку та втрати клієнтів на користь автотранспорту, що лише поглибить кризу. Комплексна стратегія повинна включати державну компенсацію, модернізацію тарифної політики та соціально орієнтовані механізми.
Народні депутати вже закликали уряд виділити додаткові кошти для підтримки залізниці — мінімум 26 млрд гривень, щоб забезпечити стабільність пасажирських перевезень. Наразі уряд виділив лише 16 млрд, що не покриває реальні потреби компанії. Без додаткової підтримки продовження стабільної роботи пасажирського сегмента залишається під питанням.
Експерти наголошують, що системні зміни потрібні терміново. Інакше існує ризик подальшого скорочення пасажиропотоку, руйнування соціальної функції залізниці та негативного впливу на економіку та транспортну інфраструктуру країни.
