Місяць після зухвалої крадіжки з Галереї Аполлона Лувр поступово повертається до звичного ритму, але слід скандалу залишається відчутним у кожному кутку музею. Черги туристів знову тягнуться до знаменитої піраміди, а більшість залів працюють у стандартному режимі. Та попри видимий спокій, питання безпеки та управління найбільшим музеєм світу стоять гостріше, ніж будь-коли. Лувр, який є символом французької культури, переживає складний період, а його керівниця Лоранс де Кар опинилася в самому центрі шторму.
Жінка, яка стала першою президенткою музею за всю його багатовікову історію, вже двічі давала свідчення у парламенті та стала об’єктом жорсткої критики з боку політиків, журналістів і аудиторів. Скандальна крадіжка дорогоцінностей, що відбулася за лічені хвилини та завдала збитків у понад сто мільйонів доларів, стала приводом для масштабного перегляду безпекових процедур і управлінських рішень. Де Кар визнає, що крадіжка стала особистим потрясінням, але наполягає: безпека музею давно потребувала системного оновлення.
У своєму інтерв’ю вона згадує перший візит до Галереї Аполлона після злому. За її словами, відчуття було настільки болісним, що фізично вдарило по ній. Зламані скляні вітрини, порожні п’єдестали й недбало розкидані інструменти грабіжників стали символом того, наскільки уразливою може бути навіть найретельніша система. Саме ці моменти, каже Лоранс де Кар, переконали її, що музей потребує не косметичних змін, а справжньої модернізації.
Однак критики вважають, що президентка Лувру мала діяти швидше. Парламентарі з опозиції прямо звинувачують її у нехтуванні безпекою на користь амбітного проєкту «Новий Ренесанс», який був оголошений президентом Франції Емманюелем Макроном. План передбачає будівництво нового головного входу, створення окремого залу для Мони Лізи та масштабну реставрацію будівлі. Але скептики вважають, що проєкт занадто дорогий і не здатний вирішити нагальні проблеми музею.
Аудит, опублікований Cour des Comptes, лише підлив масла у вогонь дискусій. У документі різко критикується управління музеєм у 2018–2024 роках, зокрема за недостатню увагу до технічного стану будівлі. Аудитори наголошують: ще у 2017 році попереджали про старіння систем відеонагляду, відсутність чіткого плану безпеки та необхідність невідкладної модернізації. Проте, згідно з висновками, за шість років було зроблено мало — і злочинці цим скористалися.
Проте Лоранс де Кар та її прихильники бачать ситуацію інакше. Вона наполягає, що робила все можливе, аби погодити фінансування з державою та розробити комплексний план дій. Для державних установ, каже вона, бюрократія є невід’ємною частиною процесу. Змінити щось у такому масштабі миттєво просто неможливо. Її підтримує більшість директорів музею, а також 57 керівників найбільших світових мистецьких інституцій, які підписали лист на підтримку її реформаторської роботи.
«Новий Ренесанс» залишається основою її бачення майбутнього музею. Програма передбачає оновлення понад чотирьохсот залів, модернізацію систем опалення, вентиляції та електропостачання, а також розширення входів, щоб вирішити проблему перевантаження туристами. Зараз у пікові години біля Мони Лізи створюється штовханина, що шкодить репутації музею та унеможливлює комфортний перегляд експонатів.
Основним викликом для музею є саме перенавантаження. Лувр відвідують понад вісім мільйонів людей на рік, і цифра постійно зростає. Галереї, які не були розраховані на такі потоки, страждають від зношення конструкцій, проблем із вентиляцією та необхідності частих ремонтів. У 2023 році прорив водогону змусив скасувати виставку, а вже цього року інша галерея закрилася через аварійні балки. Де Кар наголошує: модернізація — не розкіш, а вимога часу.
Ще більш болючим питанням є безпека. Після крадіжки створено новий комітет безпеки, розпочато набір нових працівників та встановлення додаткових камер. До кінця наступного року на периметрі музею має з’явитися понад сто нових відеопристроїв. Заплановано блокувати можливість під’їзду транспорту близько до будівлі, щоб уникнути повторення сценарію з вантажівкою та висувною драбиною, яку злочинці використали для підйому до вікна.
Попри критику, позиція де Кар не є безнадійною. Профспілки, які раніше гостро виступали проти керівництва, зараз закликають дати їй час. Їхня логіка проста: новому керівнику знадобиться роки, щоб розібратися у складній структурі музею, а тим часом ситуація може лише погіршитися. Лувр — це не просто культурна установа, а складний механізм, управління яким потребує часу, досвіду та політичної підтримки.
Скандал навколо крадіжки став каталізатором глибшої дискусії про те, яким має бути музей ХХІ століття. Чи повинен він лишатися фортецею культурної спадщини, чи перетворюватися на сучасний простір, здатний працювати в умовах глобального туризму? Чи може він одночасно бути відкритим для всіх і максимально захищеним? Лувр стоїть на перехресті цих питань, і саме Лоранс де Кар має відповідати на них перед суспільством.
Сьогодні очевидно одне: Лувр переживає момент істини. Музей, який століттями символізував незламність французької культури, зіткнувся з викликами, що охоплюють безпеку, фінанси, політику та репутацію. Те, як він вийде з кризи, визначить не лише майбутнє Лоранс де Кар, а й роль Лувру у світовій культурі найближчих десятиліть.
