Емманюель Макрон готується до, ймовірно, останнього великого «сет-пісу» своєї міжнародної кар’єри: червневий саміт G7 в Евіані він хоче перетворити на принципову розмову з Дональдом Трампом про соцмережі, ШІ та межі допустимого онлайн.
На саміті з ШІ в Нью-Делі Макрон прямо заявив: Франція зробить пріоритетом захист дітей від «шкоди» соцмереж і штучного інтелекту. Його формула проста й максимально політична: «немає причин, щоб діти онлайн бачили те, що заборонено офлайн».
Це звучить як виклик США не випадково. Адміністрація Трампа публічно робить «свободу слова» наріжним каменем зовнішньої політики і синхронізується з великими американськими платформами, коли ЄС посилює правила щодо контенту, реклами, впливів і відповідальності сервісів.
Для Макрона тема не лише про дітей, а й про суверенітет регулятора. Він каже, що «уряди мають брати відповідальність» і прямо обіцяє обговорити це з Трампом. У цій логіці Європа не «цензурує», а намагається повернути контроль над середовищем, яке впливає на демократію та безпеку.
Європейський контекст підштовхує Париж до жорсткості. У ЄС дедалі сильніше звучить теза, що алгоритми й ШІ роблять можливими масштабні кампанії маніпуляції — зсередини й ззовні — і суспільства «недооцінили», наскільки керованими можуть бути інформаційні потоки. Саме так пояснюють свою тривогу провідні політики в Німеччині.
Паралельно в Європі визріває практична коаліція обмежень для неповнолітніх. За повідомленнями, приблизно з десяток країн розглядають варіанти вікових бар’єрів або обмеження доступу до соцмереж для дітей, і Макрон намагається оформити це як «коаліцію охочих», щоб пришвидшити рішення.
Британія теж зсуває рамку від “саморегуляції” до примусу. У Лондоні просувають підхід, за яким платформи мають прибирати небезпечні зображення — зокрема інтимні матеріали без згоди та дипфейки — у дуже короткі строки, інакше можливі величезні штрафи аж до блокування сервісу.
Цей сюжет тісно пов’язаний із вибухом генеративної порнографії та насильства, які «демократизував» ШІ. У Великій Британії уряд уже описує проблему як ескалацію, де технології знижують поріг входу для зловживань, а отже й потреба в жорстких вимогах до платформ стає політично неминучою.
Австралія стала ще одним маркером того, куди рухається Захід: вона першою серед демократичних країн ухвалила заборону доступу до платформ для дітей до 16 років, поклавши на TikTok, Instagram та інші сервіси відповідальність за недопуск неповнолітніх під загрозою штрафів.
Техкомпанії відповідають стандартним набором аргументів: користувачі «брешуть про вік», суворі обмеження нібито відженуть підлітків у «темніші» куточки інтернету, а реальна верифікація вимагатиме чутливих даних і створить нові ризики витоків. Але політичний тренд у Європі зараз не про комфорт платформ, а про контроль наслідків.
Саме тут і з’являється прогнозований конфлікт із США. У матеріалах про позицію Вашингтона йдеться, що американська влада готова розглядати європейські податки й регуляторний тиск як дискримінацію американських фірм і навіть погрожує відповідними кроками проти ЄС. Це перетворює дискусію про дітей на торговельно-політичний торг.
Макрон, судячи з його риторики, готується бити саме в «священну корову» американських техгігантів — тезу про свободу слова. Він називає частину цих доводів маніпуляцією: якщо ніхто не розуміє, як алгоритми підштовхують користувача до контенту, то «вільний вибір» стає фасадом.
Червневий саміт в Евіані стає ще й символічною точкою для самого Макрона: це один із останніх моментів, коли він може залишити «відбиток» на порядку денному Заходу перед завершенням каденції наступного року. Тому він обирає тему, де Європа відчуває моральну й політичну перевагу, а США — нервову реакцію.
Реальний зміст майбутнього «шоудауну» простий: чи визнають союзники, що цифрові платформи — це не нейтральні майданчики, а інфраструктура впливу, яка потребує правил як електрика чи транспорт; і чи готові США погодитися, що безпека дітей та стійкість демократій інколи важливіші за бізнес-модель, збудовану на максимальній залученості.
