На тлі загострення дипломатичної напруги довкола можливого саміту між Путіним і Трампом без участі України, президент Франції Еммануель Макрон зробив символічно важливу заяву. Після тривалої розмови з Володимиром Зеленським і кількома європейськими лідерами, він підтвердив повну підтримку припинення вогню в Україні й закликав до початку переговорів про тривалий та надійний мир.
Це повідомлення Макрон оприлюднив на платформі X (колишній Twitter), наголосивши, що Франція виступає за рішення, яке «забезпечить легітимні права України та гарантуватиме її безпеку, а також безпеку європейців». Цей сигнал звучить як чітка альтернатива ініціативі Трампа щодо можливих кулуарних домовленостей із Путіним, у яких Україна може залишитися осторонь.
Франція традиційно прагне бути посередником у глобальних конфліктах, проте її позиція щодо війни в Україні з 2022 року стала чіткішою. Париж підтримує територіальну цілісність України, але також наполягає на важливості дипломатичних шляхів вирішення конфлікту. Виступаючи за припинення вогню, Макрон водночас акцентує: мир має бути «тривалим» і «надійним», а не просто тимчасовою паузою, що вигідна Росії для перегрупування.
Його акцент на безпеці всієї Європи має стратегічне значення. Макрон прагне донести, що доля України нерозривно пов’язана з безпековими інтересами всього континенту. У цьому контексті припинення вогню — це не просто миротворчий жест, а необхідна умова для стабілізації ситуації на європейському континенті.
І хоча подробиці «довгої дискусії» не розкриваються, очевидно, що мова йде про узгодження підходів до подальшої стратегії. Українська влада неодноразово наголошувала, що будь-яке припинення вогню без виведення російських військ буде розцінене як капітуляція. Водночас, дедалі більше європейських країн шукають формулу, яка дозволила б знизити напруження, не зраджуючи принципів.
Ці дискусії відображають складність балансу між політичним реалізмом і етичними зобов’язаннями. Макрон намагається поєднати обидва підходи — залишаючись вірним курсу на підтримку України, але й просуваючи ідею мирного врегулювання як ключовий європейський пріоритет.
Президент Франції Еммануель Макрон та президент України Володимир Зеленський потиснули один одному руки під час зустрічі на полях дводенного саміту глав держав та урядів НАТО в Гаазі, Нідерланди, 24 червня 2025 року — Людовік Марін
Заява Макрона прозвучала на тлі кількох геополітичних подій. По-перше, адміністрація Трампа оголосила про вторинні тарифи проти імпортерів російської нафти, включно з Індією. Це — спроба змусити Росію погодитися на мир. По-друге, ходять чутки про ймовірну зустріч Путіна й Трампа без Зеленського. У цьому контексті ініціатива Франції виглядає як спроба «втримати рамки», в яких українські інтереси не будуть виключені.
Макрон, ймовірно, побоюється, що без активної участі європейських країн процес мирного врегулювання може набути форм, далеких від стандартів міжнародного права. Його публічна заява — спроба заявити про роль Франції як ключового європейського гравця, здатного впливати на хід подій.
Формально Макрон підтримує дипломатію. Але важливо розуміти: у міжнародній практиці сама по собі підтримка припинення вогню без механізмів його реалізації не має цінності. Все залежатиме від того, чи буде запропоновано конкретну «дорожню карту» — з гарантіями безпеки, участю міжнародних посередників, та, головне, з чітким контролем за дотриманням умов.
Потенційні сценарії розвитку подій:
- Консолідація ЄС навколо спільного підходу — із Францією як лідером ініціативи.
- Тиск на Україну з боку окремих країн ЄС із метою пришвидшення мирного процесу.
- Паралельний трек переговорів без участі України — ініційований США чи РФ.
- Реінтеграція російського порядку денного через «мирні ініціативи» — під прикриттям гуманітарних міркувань.
- Україна повинна бути готова до кожного з них.
Макрон намагається поєднати ролі союзника України та миротворця Європи. Це амбітна, але ризикована гра. Будь-які мирні ініціативи мають враховувати позицію Києва, інакше вони втратять легітимність і не матимуть практичного значення.
Водночас, Франція залишається одним із найвпливовіших голосів у Європі. Її залучення до мирного процесу може стати гарантією того, що Україна не буде залишена наодинці. Але для цього Києву потрібно бути не лише учасником, а й активним співтворцем нової архітектури європейської безпеки.
