Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні заявила, що знайти юридично безпечний спосіб використати заморожені російські активи для фінансування України “далеко не просто”. Її слова прозвучали напередодні саміту лідерів ЄС у Брюсселі, де тему активів знову виносять на політичний максимум.
Мелоні підтвердила принципову позицію: Росія має нести основний фінансовий тягар за руйнування країни, яку вона атакувала. Але вона одразу поставила жорсткі умови: будь-який механізм має стояти на міцному правовому фундаменті та не підставляти держави під невизначені, “безкінечні” зобов’язання й потенційні збитки.
Для Рима це не гра в обережність заради обережності. Італія — одна з найбільших економік Євросоюзу, а її позиція здатна схилити баланс між табором, який хоче сміливих рішень для підтримки України, і табором, який боїться юридичного удару у відповідь та нестабільності для фінансових ринків.
Суть проблеми проста: активи — не “легкі гроші”. Навіть якщо політично здається правильним спрямувати заморожене російське майно на відновлення України, юридично це може означати багаторічні суди, міжнародні спори, ризик арештів європейських активів за кордоном і тріщину в довірі до ЄС як місця збереження капіталу.
Мелоні окремо попросила ясності щодо наслідків: репутаційних, ризику “відплати” та появи нових важких навантажень на державні бюджети. Це ключ: якщо країни ЄС почнуть програвати позови або компенсувати збитки через судові рішення, витрати можуть лягти не на Росію, а на платників податків Європи.
ЄС на саміті має розглядати схему використання доходів від іммобілізованих російських суверенних активів, більшість яких пов’язана з бельгійською інфраструктурою зберігання. Росія категорично проти, і це означає, що Кремль шукатиме будь-який юридичний важіль, щоб зірвати або зробити надто дорогим для Європи такий крок.
Найгостріший вузол — позиція Бельгії. Брюссель хоче, щоб ризики були колективними, бо саме в Бельгії зосереджений головний обсяг активів через центральний депозитарій Euroclear. Якщо Росія подасть позови і, гіпотетично, виграє, удар прийме на себе не “Європа загалом”, а конкретна юрисдикція та її фінансова система.
Тому Бельгія вимагає розподілу ризику по всьому блоку. Для частини держав це звучить як пропозиція підписатися під потенційно величезними витратами в майбутньому, де обсяг відповідальності складно зафіксувати зараз. Саме про цю “відкриту відповідальність” і попереджає Мелоні.
Паралельно Мелоні дала політичний сигнал щодо переговорів про мир: вона назвала російські вимоги “нерозумними”, виділивши наполягання Москви на контролі над усім Донбасом. Її аргумент жорсткий: ключова перешкода миру — те, що Росія не здатна захопити повністю території, які вона сама оголосила “анексованими”, але все одно вимагає їх віддати.
Це важливо для європейської внутрішньої дискусії. Якщо Росія не демонструє готовності до компромісу, тоді фінансова підтримка України — включно з активами — стає не “важким вибором”, а елементом стратегії стримування, щоб Москва не могла перетворити втому Заходу на перемогу.
Мелоні також сказала про прогрес у берлінських переговорах щодо гарантій безпеки для України. Це пов’язано з темою активів напряму: якщо ЄС хоче мати вплив на архітектуру післявоєнної безпеки, він мусить показати не лише слова, а й фінансовий ресурс на довгу дистанцію.
Реалістичний прогноз такий: саміт у Брюсселі навряд чи дасть “чарівну кнопку” для конфіскації активів. Швидше буде рух у бік обережніших схем — використання відсотків, прибутків або заставних конструкцій, де юридична логіка більш захищена, а ризики можна розкласти між державами.
Але навіть обережний підхід має ціну. Чим довше ЄС вагається, тим більше шансів, що Україна залишиться з дірою у фінансуванні, а Росія — з відчуттям, що юридичні страхи Заходу сильніші за політичну волю. І саме цього Мелоні, судячи з її риторики, намагається уникнути: не відмовлятися від принципу “Росія платить”, але зробити це так, щоб Європа не заплатила замість Росії.
