Нічна атака Росії по Україні знову пройшла по найболючішому — по енергосистемі й теплопостачанню. За словами Володимира Зеленського, РФ застосувала понад 300 дронів та ракет різних типів, намагаючись зламати стійкість у мороз.
У Києві наслідки стали відчутними буквально “на дотик”. Мер Віталій Кличко повідомив про зупинку опалення у 5 600+ багатоповерхівках, а також перебої з водою й пошкодження цивільних об’єктів на лівому березі.
Особливість цього удару — повторюваність. Кличко зазначив, що майже 80% будинків, які втратили тепло зараз, лише нещодавно відновили подачу після попередньої великої атаки 9 січня. Це робить “ремонт” нескінченним процесом.
За підрахунками редакції Дейком, саме циклічність уражень перетворює відключення електрики й опалення на керовану гуманітарну кризу: ворог не лише руйнує, а й “перевіряє” межі витривалості ремонтних бригад та запасів обладнання.
Температурний фон підсилює ефект. Цієї зими Київ переживає аномальний холод, і падіння до мінус 20°C перетворює кожну годину без теплопостачання на медичний ризик для дітей та літніх людей.
Сховався на станції київського метро під час нападів у вівторок — Данило Антонюк
На це звернув увагу й Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк: він назвав повторні масштабні удари по енергетичній інфраструктурі “жорстокими” та підкреслив, що вони особливо б’ють по вразливих групах.
Військова статистика демонструє напруження оборони. Повітряні сили повідомляли про значну кількість збитих і “заглушених” цілей, але навіть кілька проривів по критичних вузлах дають диспропорційно великий ефект — темні квартали й холодні батареї.
Сенс російської тактики — не лише руйнування, а й виснаження. Коли в одному пакеті йдуть дрони Shahed, балістичні ракети та крилаті ракети, ППО змушена витрачати різні типи боєприпасів і “розтягувати” увагу між цілями.
Зеленський визнав додатковий нерв: окремі системи ППО в окремі моменти залишалися без боєкомплекту до прибуття нових партій. Це прямо пояснює, чому Київ так наполягає на безперервності постачань перехоплювачів.
Відповідь України — спроба “здешевити” оборону проти дешевих загроз. Президент оголосив нову архітектуру, де мобільні вогневі групи й дрони-перехоплювачі закривають коротку дистанцію, знімаючи частину навантаження зі складних західних систем.
Люди ховаються всередині станції метро під час російського ракетного удару та удару безпілотників на тлі нападу Росії на Україну, у Києві, Україна, 20 січня 2026 року — Аліна Смутко
Кадрово зміни підкріплені призначенням Павла Єлізарова заступником командувача Повітряних сил, який має розвивати цю “трансформацію”. Важливо: це сигнал, що інновація має стати системою, а не серією локальних експериментів.
Та “дронова ППО” має вузькі місця: зв’язок, стійкість до РЕБ, інтеграція з радіолокацією, серійне виробництво. Без цього перехоплювачі ризикують лишитися ефектною ідеєю, але не масовим щитом для міст і підстанцій.
Удар по Києву паралельно став аргументом у дипломатії. Зеленський прямо говорить, що безперервні атаки підривають переговорний трек, і що українська делегація в США прагне донести: “мирні переговори” без припинення терору — це переговори під примусом.
Давос у цій історії — не декорація, а майданчик для звірки позицій. Київ сподівається узгодити документи щодо післявоєнних гарантій безпеки та економічного відновлення, які теоретично можуть бути оформлені саме на полях форуму.
Москва також посилає сигнал через Давос: Кремль підтвердив плани контакту спецпредставника Кирила Дмитрієва з американськими представниками. Це підкреслює, що РФ прагне говорити про “рамку”, не демонструючи готовності зупинити удари.
Люди ховаються всередині станції метро під час російського ракетного удару та удару безпілотників на тлі нападу Росії на Україну, у Києві, Україна, 20 січня 2026 року — Аліна Смутко
Саме тут виникає стратегічний розрив: Україна просить підсилення ППО й додаткові санкції проти Росії, аби змінити розрахунок Кремля, тоді як РФ намагається конвертувати “мороз і темряву” в психологічний тиск на суспільство.
Ключовий ризик для України — “ефект зносу”: навіть якщо ремонтники щоразу відновлюють опалення, повторні удари по тим самим вузлам з’їдають запаси трансформаторів, кабелю, насосів і людський ресурс аварійних бригад.
Звідси практичний висновок для партнерів: допомога має бути не лише у вигляді ракет до ППО, а й у вигляді інженерних комплектів для енергосистеми — швидких підстанцій, мобільних котелень, резервних насосів, захисту критичних точок.
Для України завдання на найближчі тижні — поєднати два темпи: дипломатичний і технічний. Мирні переговори рухаються повільно, а відключення електрики й теплопостачання потребують рішень “сьогодні на сьогодні”, інакше мороз робить свою справу.
Для Росії ж ставка очевидна: якщо не вдається швидко зламати фронт, можна бити по тилу так, щоб зламати віру в нормальне життя. У цьому сенсі енергетична інфраструктура — той самий “центр ваги”, по якому найзручніше тиснути взимку.
Люди ховаються всередині станції метро під час російського ракетного удару та удару безпілотників на тлі нападу Росії на Україну, у Києві, Україна, 20 січня 2026 року — Аліна Смутко
Найближчий прогноз — зростання ролі короткодальних рішень: мобільні вогневі групи, дрони-перехоплювачі, розосередження енергетики, жорсткіші контури охорони підстанцій. Це не гарантує нульових влучань, але зменшує шанс каскадних провалів.
Якщо дипломатія в Давосі має дати хоч якийсь “моментум”, то на землі його забезпечують не заяви, а батареї, що стають теплими. І саме тому війна за ППО й енергосистему зараз — це одночасно війна за фронт, за міста і за здатність України вести переговори без шантажу холодом.
