У Москві відкрилася масштабна виставка мистецтва Північної Кореї, що стала черговим сигналом зближення між Путіним і Кім Чен Ином. Тут представлено понад сотню картин у стилі соціалістичного реалізму, які вихваляють союз Росії та КНДР у війні проти України.
На полотнах зображені російські та північнокорейські солдати, що тримають прапори двох країн, а також сцени боїв у Курській області. У такий спосіб Москва вперше публічно визнає участь північнокорейських військ у відбитті українського наступу, перетворюючи секретну операцію на елемент пропаганди.
Офіційно Росія довго замовчувала присутність корейських підрозділів на фронті. Але тепер їхню роль подають як героїчну. Путін особисто телефонував командирам, які дякували Пхеньяну за підтримку. Пропаганда підкреслює «братерство» і «спільну перемогу» проти України.
За оцінками британської розвідки, участь у боях брали близько 14 тисяч військових КНДР, з яких понад 6 тисяч загинули чи отримали поранення. Це свідчить про високу ціну співпраці, яку Пхеньян приховує за гучними гаслами про дружбу і боротьбу з «ворожим Заходом».
Картини у стилі соцреалізму зображають ідеалізовані сцени – від щасливих сімей у радянських квартирах до запусків ракет. Деякі полотна відтворюють наратив Корейської війни, зокрема демонизацію США. Це підкреслює, як культура використовується як зброя у політичній війні.
Головним символом виставки стала фотографія рукостискання Путіна і Кім Чен Ина. Вона відкриває експозицію, що отримала назву «Країна великих людей». Це не лише мистецтво, а й політичний меседж: Москва і Пхеньян демонструють стратегічне партнерство світу.
Люди відвідують виставку північнокорейського мистецтва в музеї в Москві, Росія, 29 вересня 2025 року — Stringer
У 2024 році обидві держави підписали договір про стратегічну співпрацю і взаємну оборону. Кім Чен Ин називає Путіна «найдорожчим товаришем», а Кремль відповідає відновленням авіа- й залізничного сполучення з Пхеньяном, перерваного ще у 1990-х.
США та Південна Корея звинувачують КНДР у передачі зброї Росії для війни в Україні. Москва і Пхеньян це заперечують, але охоче говорять про «культурний обмін» та «новий рівень дружби». Виставка у Москві стала найяскравішим символом цієї нової близькості.
Для відвідувачів експозиція подається як «вікно у життя Північної Кореї». Дехто каже, що це змінює їхні уявлення, створені медіа. Та насправді це класичний приклад пропаганди, де мистецтво використовується для легітимізації воєнних союзів.
Важливим аспектом є міжнародна реакція. Захід бачить у цій виставці не культурний, а геополітичний сигнал. Росія прагне показати, що вона не в ізоляції, а має союзників. КНДР у свою чергу використовує Москву як платформу для просування власних наративів.
Присутність північнокорейських військових у Курську підтверджує, що війна в Україні вийшла за її межі та перетворилася на міжнародне протистояння. Союз Росії і КНДР – це виклик для НАТО і системи міжнародної безпеки, яка опинилася під серйозним тиском.
Водночас пропагандистський аспект не приховує втрат. Тисячі загиблих солдатів свідчать, що для Кім Чен Ина цей союз – не лише ідеологія, а й ризик внутрішньої нестабільності. Пхеньян платить людськими життями, щоб заробити прихильність Москви.
Таким чином, виставка у Москві є не стільки мистецькою подією, скільки політичною декларацією. Вона демонструє, як Росія та Північна Корея перетворюють культуру на інструмент пропаганди, щоб легітимізувати війну проти України та кинути виклик Заходу.
