Уперше від початку вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року представник Кремля здійснив офіційний візит до Вашингтона. Як повідомляє газета Дейком, під час дводенних переговорів із посланцем президента Дональда Трампа Стівом Віткоффом російський переговорник Кирило Дмитрієв заявив, що Москва може погодитись на «деякі форми безпекових гарантій для України».
Дмитрієв — голова Російського фонду прямих інвестицій та один із наближених радників Путіна. Він висловив готовність Кремля до поступок в обмін на відновлення переговорного процесу, який наразі перебуває у глухому куті. В інтерв’ю каналу Fox News Дмитрієв заявив: «Деякі гарантії безпеки в певній формі можуть бути прийнятними», не вдаючись до конкретики.
При цьому він категорично відкинув можливість вступу України до НАТО, назвавши його «взагалі неможливим». Це твердження залишається в межах незмінної позиції Росії, яка від початку повномасштабної агресії вимагає «нейтралітету» Києва, а також «демілітаризації» — іншого ключового пункту ультиматумів Путіна.
Коментарі Дмитрієва стали першим публічним сигналом з боку Москви про те, що Росія може обговорювати варіанти довгострокової безпеки для України, не зводячи їх винятково до капітуляції. Досі Кремль наполягав, що мир можливий лише після «зміни режиму в Києві» або радикального зниження обороноздатності України.
Водночас сам Дональд Трамп, за повідомленнями NBC, минулого тижня висловив роздратування діями Кремля, заявивши, що «Путін тягне час». На зустрічі з радниками він визнав, що «дуже розлючений» через недавню заяву Путіна, в якій той закликав до усунення Володимира Зеленського.
Україна наполягає на чітких юридичних гарантіях безпеки, які мали б форму або вступу до НАТО, або розміщення багатонаціональних сил, зокрема європейських або американських, на території держави. Зеленський неодноразово заявляв, що лише такі кроки зможуть запобігти новому вторгненню після потенційного припинення вогню.
Втім, Росія «категорично проти» розміщення європейських миротворців. Про це раніше заявив міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, що підтверджує обмеженість можливого компромісу, навіть попри декларативну відкритість до «гарантій у певній формі».
У Києві переважає переконання, що Москва штучно затягує процес переговорів, висуваючи неприйнятні умови, аби зберегти за собою політичну ініціативу та одночасно демонструвати міжнародній спільноті «готовність до діалогу».
Після повернення до влади Дональд Трамп дедалі активніше просуває власну концепцію врегулювання війни, базовану на ідеї «припинення вогню зараз — переговори згодом». Посередницька місія Стіва Віткоффа, який минулого місяця також відвідав Москву та зустрівся з Путіним, стала першою спробою адміністрації Трампа оживити дипломатичний трек.
Водночас у колі американського президента, за даними джерел NBC, деякі радники закликали не відповідати на дзвінки Путіна, поки той публічно не підтвердить готовність до припинення вогню.
Попри досягнуті наприкінці березня домовленості щодо обмеження ударів по енергетичній інфраструктурі, обидві сторони звинувачують одна одну в порушенні режиму. Київ звинувачує Росію в ударах по ТЕС, натомість Дмитрієв в інтерв’ю Fox News переконує, що «першими били українці».
Поки що ні про жодне всеосяжне перемир’я, ні про дорожню карту врегулювання мова не йде. Але поява терміну «безпекові гарантії для України» в лексиконі російського офіційного представника — ознака зміщення риторики Кремля, щонайменше на рівні сигналів для зовнішнього світу.
Заява Дмитрієва може стати тестовою кулькою, покликаною оцінити реакцію Вашингтона та союзників. Її розпливчастість — свідчення обережності. Але сам факт того, що Москва більше не наполягає лише на «демілітаризації», може вказувати або на спробу змінити міжнародний імідж, або на реальне усвідомлення меж військового тиску.
Чи означає це початок нового етапу перемовин — залежить не лише від Москви і Вашингтона, а передусім від рішень Києва та консенсусу серед союзників України. Адже будь-яка «безпекова формула» без реальних механізмів стримування агресора ризикує стати лише черговим дипломатичним жестом — без жодних гарантій миру.
