У червні 2025 року на саміті НАТО в Гаазі союзники уклали угоду про новий довгостроковий цільовий рівень витрат на оборону, який становитиме 3,5 % ВВП на “жорсткі” військові спроможності й додаткові 1,5 % на кіберзахист, мобільність та інші витрати на оборону. Ініціатива, яку протягом року просував президент США Дональд Трамп, офіційно закріплена в підсумковій декларації, що складається всього з п’яти абзаців, але однозначно демонструє прагнення Альянсу посилити колективну безпеку перед новими викликами.
Це рішення стало результатом саміту у Гаазі, де головною метою було втримати США “за столом” та продемонструвати спільну волю західних країн протистояти агресії Росії. Польща та Литва публічно підтримали підвищення оборонного фінансування, тоді як Іспанія спершу наполягала на власному оптимізованому цільовому показнику в 2,1 % ВВП, що викликало напруження й вимагало додаткової дипломатичної роботи з боку генерального секретаря НАТО Марка Рутте.
У ході переговорів канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, який уперше взяв участь у саміті як глава уряду, підтвердив відданість країни Статті 5 Вашингтонського договору про взаємну оборону, зазначивши, що без міцного зобов’язання всіх членів Альянсу неможливо гарантувати мир і стабільність у Європі. Він підкреслив, що Німеччина готується збільшити свій оборонний бюджет з приблизно 100 млрд доларів у 2025 році до 177 млрд у 2029-му, для чого парламент уже ухвалив конституційну поправку щодо послаблення “боргової скоби” та створив спеціальний фонд обсягом 585 млрд доларів.
Союзники також схвалили план по нарощенню виробничих можливостей у сфері озброєнь, заявивши про готовність масштабно інвестувати в розширення оборонних заводів, розвиток кіберспроможностей і модернізацію військової інфраструктури. Особливо активно ця ідея була підтримана країнами Балтії, які відчували безпосередню загрозу з боку російської агресії, та Туреччиною, що прагне зміцнити власний вплив у регіоні.
Попри загальну єдність, не обійшлося без внутрішніх розбіжностей. Іспанія домоглася механізму “запасного варіанту”, який дозволяє країні відхилятися від загального показника без ризику санкцій, а лідери Бельгії та Словаччини вимагали додаткової гнучкості для насичення оборонного бюджету іншими пріоритетами. Водночас Трамп наполягав, щоб усі витрати вважали витратами на оборону, й пригрозив “подвоїти тарифи” на торгівлю з тими, хто відмовиться виконувати домовленості.
У підсумковій заяві НАТО зокрема зазначено, що країни-члени “підтверджують свою незмінну прихильність до надання підтримки Україні та зміцнення позицій на східному фланзі перед російською загрозою”. Проте чітких зобов’язань щодо членства України чи нових постачань зброї ухвалено не було — це стало наслідком обережності Трампа, який у публічних виступах акцентував на необхідності “домовлятися з Кремлем” й утримати роль США посередника в процесах припинення вогню.
За горизонт планів Альянсу також винесено зобов’язання розробити стратегію швидкого реагування на гібридні та інформаційні атаки, розширити мережу логістичних коридорів та посилити взаємодію з приватним оборонним сектором для прискорення виробництва критично важливих компонентів. Країни східного флангу — Польща, Естонія, Латвія та Литва — отримали гарантії додаткових спільних навчань і постійної військової присутності, включно з розгортанням нових батальйонних груп.
Таким чином, НАТО робить потужний крок у бік колективної безпеки, адаптуючи старі принципи до викликів XXI століття. До ключових тем подальшої роботи входять контроль витрат, диверсифікація оборонних ланцюгів постачання, підготовка резервістів та підтримка технологічних інновацій у сфері оборони. Саме реалізація цих планів упродовж наступного десятиліття визначить, наскільки ефективним стане новий рівень співпраці та наскільки міцним залишиться трансатлантичний «щит» перед будь-якими ворогами.
