Німеччина готує масштабне посилення власних далекобійних ударних можливостей, яке може стати одним із найбільш амбітних оборонних проєктів країни за останні десятиліття. Берлін планує витратити на новий ракетний арсенал майже 12 мільярдів євро, а головною причиною такого кроку називають необхідність посилити стримування Росії та підготуватися до потенційної загрози для НАТО.
Йдеться не про одну конкретну ракету чи окрему закупівлю. Німеччина формує цілу систему далекобійного озброєння — від відносно дешевих крилатих ракет, які можна буде виробляти у великих кількостях, до американських Tomahawk та перспективної гіперзвукової зброї.
За даними Politico, відповідні плани містяться у внутрішніх документах німецького Міністерства оборони.
Масштаб програми свідчить про серйозну зміну підходу Берліна до власної оборони. Німеччина хоче отримати можливість уражати цілі на сотні й навіть тисячі кілометрів від своїх позицій, не покладаючись виключно на союзників.
Берлін хоче бити далеко в тил
У німецькому Міністерстві оборони розвиток далекобійних ударних можливостей називають одним із ключових пріоритетів країни та НАТО.
Йдеться про здатність завдавати ударів по військовій інфраструктурі противника на значній відстані. Потенційними цілями можуть бути командні пункти, аеродроми, ракетні пускові установки, логістичні центри та інші важливі об’єкти.
При цьому Німеччина робить ставку на звичайні озброєння.
Ідея полягає у створенні можливості завдавати ударів далеко в тил противника, не переходячи ядерний поріг. Тобто Берлін хоче отримати інструмент військового стримування, який дозволяв би відповідати на масштабну загрозу без необхідності робити ставку на ядерну зброю.
Для Німеччини це особливо важливий момент, оскільки протягом десятиліть її військова стратегія значною мірою будувалася навколо ролі союзників та американських гарантій безпеки.
Тепер ситуація змінюється.
Перші ракети можуть з’явитися вже у 2027 році
Одним із найцікавіших елементів нової програми є намір Німеччини отримати недорогу крилату ракету, яку можна буде виробляти масово.
Берлін розглядає три можливі варіанти.
Серед кандидатів називають американсько-ізраїльський проєкт Anthem від стартапу Covenant Industries, BARS від неназваної української компанії та Flamingo української компанії Fire Point.
Саме українські розробки в цьому переліку привертають особливу увагу.
Німеччина веде переговори з потенційними постачальниками та хоче отримати перші ракети для кваліфікації вже наступного року. Після цього може йтися про укладення рамкових угод, які дозволять перейти до серійного виробництва.
Таким чином, частина нової німецької ракетної програми може почати матеріалізовуватися значно раніше, ніж найдорожчі та технологічно складні системи.
Чому Берлін робить ставку на дешеві ракети
Логіка німецького підходу багато в чому перегукується з досвідом сучасної війни.
Високоточна далекобійна ракета є надзвичайно ефективною зброєю, але її виробництво коштує дорого. Якщо ж країна хоче мати великий запас боєприпасів і можливість одночасно уражати багато цілей, їй потрібні системи, які можна виробляти значно дешевше та швидше.
Саме тому Берлін хоче поєднати дорогі високотехнологічні системи з відносно недорогими ракетами масового виробництва.
Такий підхід дозволяє створити своєрідний «ракетний баланс»: складні системи використовуються для особливо важливих завдань, а дешевші ракети можуть застосовуватися у значно більших кількостях.
Для Німеччини це означає поступовий перехід від концепції обмеженого запасу далекобійної зброї до створення повноцінного арсеналу.
Tomahawk стануть другим рівнем програми
Другим великим компонентом плану Берліна є американські крилаті ракети Tomahawk.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц ще на початку липня заявляв у Бундестазі, що Берлін домовився зі США про придбання Tomahawk та їхнє розгортання на німецькій території.
Внутрішні документи, про які пише Politico, передбачають отримання Німеччиною початкової спроможності використовувати американські пускові установки Typhon із ракетами Tomahawk до кінця цього десятиліття.
Це дозволить Берліну не чекати завершення власних європейських проєктів.
Tomahawk — уже перевірена система, яка має великий досвід бойового застосування. Її отримання дозволило б Німеччині швидше сформувати власний компонент далекобійного стримування.
Фактично Берлін хоче діяти одразу у двох напрямках: закуповувати готові системи та паралельно розробляти власні.
Найамбітніший проєкт — разом із Британією
Найбільш технологічно складна частина програми пов’язана зі співпрацею Німеччини та Великої Британії.
Дві країни працюють над новою високопродуктивною крилатою ракетою та гіперзвуковою плануючою зброєю. Ці проєкти є частиною угоди «Трініті Хаус», укладеної раніше.
Очікується, що перспективні системи матимуть дальність понад 2000 кілометрів.
Це вже зовсім інший рівень можливостей.
Якщо такі характеристики будуть реалізовані, Німеччина отримає зброю, здатну вражати цілі на величезній відстані. Причому йдеться про високотехнологічні системи, які мають стати одним із центральних елементів майбутньої європейської оборонної архітектури.
Втім, швидко отримати таку зброю не вийде. Початкову розробку планують завершити лише до середини наступного десятиліття.
Саме цей напрям є найдорожчою частиною програми.
Майже €12 мільярдів — і це ще не остаточна сума
Масштаб витрат вражає.
За окремими статтями у документах фігурує близько 11 мільярдів євро. Водночас у внутрішніх обговореннях загальна сума програми наближається до 12 мільярдів.
Майже 9 мільярдів євро планують спрямувати на розробку та закупівлю перспективної далекобійної зброї, ще близько 182 мільйонів — на її експлуатацію.
Окремо близько 1,8 мільярда євро може бути витрачено на розробку та закупівлю крилатих ракет, а ще приблизно 97 мільйонів — на технічне обслуговування.
Водночас це поки що не означає, що всі кошти вже виділені.
Відповідні заходи мають пройти процедуру затвердження у Бундестазі.
Але сам факт появи таких планів показує масштаб змін у німецькому оборонному мисленні.
Досвід України змінив європейські військові розрахунки
Однією з причин такого рішення Берліна став досвід війни Росії проти України.
Протягом останніх років стало очевидно, наскільки важливими можуть бути далекобійні безпілотники та ракети. Вони дозволяють впливати на військову інфраструктуру, логістичні центри, промислові об’єкти та енергетичні потужності на значній відстані від лінії фронту.
Цей досвід уважно вивчають європейські армії.
Для Німеччини він став особливо важливим, оскільки країна фактично усвідомила: сучасна війна не обмежується територією безпосереднього зіткнення армій.
Військова інфраструктура далеко в тилу також може стати критично важливою частиною конфлікту.
Тому армія, яка не має достатньої кількості далекобійних систем, ризикує опинитися в ситуації, коли її можливості обмежені навіть за наявності сучасної авіації, бронетехніки та систем ППО.
Берлін, схоже, більше не хоче залишатися в такому становищі.
Німеччина готується до нової реальності
Заяви німецьких військових керівників останнім часом дедалі частіше містять попередження про можливе посилення загрози для НАТО до кінця десятиліття.
Саме в цьому контексті слід розглядати нову ракетну програму.
Берлін не просто купує зброю. Він намагається створити систему, яка повинна переконати потенційного противника в тому, що напад матиме надзвичайно високу ціну.
Це і є основна логіка стримування.
Чим більша кількість важливих об’єктів потенційного противника може опинитися під загрозою у відповідь, тим складніше йому розраховувати на безкарність.
У цьому сенсі далекобійні ракети стають не лише зброєю для ведення війни, а й інструментом запобігання самій війні.
Європа поступово змінює підхід до оборони
Німецька програма має значення далеко за межами самої Німеччини.
Протягом десятиліть європейські держави значною мірою покладалися на американську військову присутність та американські технології.
Однак зміна геополітичної ситуації змушує Європу поступово нарощувати власні оборонні можливості.
Німеччина як найбільша економіка Європи відіграє тут особливу роль.
Якщо Берлін справді витратить мільярди на створення власного арсеналу далекобійної зброї, це може стимулювати аналогічні процеси в інших країнах континенту.
У результаті Європа може поступово перейти до нової моделі безпеки, у якій союзники матимуть значно більше власних засобів стримування.
Для України важливі і гроші, і технології
Особливого значення в цій історії набуває згадка українських ракетних розробок серед потенційних кандидатів для німецької програми.
Якщо українські компанії справді отримають доступ до німецьких контрактів, це стане важливим сигналом про визнання можливостей українського оборонно-промислового комплексу.
Для України це потенційно означає не лише фінансові надходження.
Міжнародні контракти можуть забезпечити додаткові ресурси для розвитку виробництва, технологій та інженерних команд.
А для Європи український досвід може стати джерелом технологій, які були випробувані в умовах сучасної війни.
Саме тому поява українських систем серед кандидатів для німецької програми має потенційно велике значення.
Москва отримує новий сигнал
Німецька ракетна програма є також чітким політичним сигналом для Росії.
Берлін демонструє, що готовий вкладати значні кошти у створення можливостей для далекого ураження цілей.
Це не означає автоматичної підготовки Німеччини до війни. Логіка заявленої програми — саме стримування.
Але стримування працює лише тоді, коли за політичними заявами стоять реальні військові можливості.
Тому наступні роки покажуть, наскільки швидко Німеччина зможе перетворити нинішні документи та плани на реальні ракети, пускові установки, виробничі лінії та підготовлені екіпажі.
Одне вже очевидно: Берлін більше не хоче покладатися лише на те, що у разі масштабної кризи хтось інший забезпечить Європі необхідну далекобійну силу.
Німеччина починає будувати її сама.
І якщо програма на майже 12 мільярдів євро буде реалізована, військовий баланс у Європі поступово може змінитися — причому не лише через кількість нових ракет, а через саму зміну підходу до безпеки.
Європа все виразніше готується до світу, в якому стримування більше не можна будувати лише на сподіванні, що велика війна ніколи не станеться.
