Після 1945 року Німеччина прагнула стримувати власний військовий потенціал, аби назавжди відійти від історичного тягаря нацизму.
Однак сучасний міжнародний контекст — війна Росії проти України, напруження у Європі та невизначеність позиції США щодо НАТО — змушує Берлін переглядати фундаментальні основи оборонної політики.
Міністр оборони Борис Пісторіус пропонує радикальний курс переозброєння: від збільшення чисельності армії до інтеграції європейських збройних сил, аби зробити ФРН ключовим оборонним центром континенту.
У Бундестазі ухвалили закон, який має збільшити чисельність Бундесверу до 260 тисяч військових у 2035 році, що стане наймасштабнішим розширенням від часів холодної війни. У законі передбачено підвищення соціальних гарантій, а також стимулювання добровольців через додаткову підготовку, корисну для цивільної кар’єри.
Німецький Бундестаг у Берліні — Джон МакДугалл/Агентство Франс Прес — Getty Images
18-річні чоловіки будуть зобов’язані заповнювати анкету для можливого призову — жінкам участь пропонується добровільно. За задумом, це має підготувати суспільство до можливої необхідності повернення призову.
Попри те, що закон формально не вводить примусового набору, дискусія навколо нього стала однією з найбурхливіших за останні роки.
Частина експертів вважає, що без повернення загальної військової служби Німеччина не зможе протистояти потенційній агресії, особливо на фоні риторики Кремля щодо можливого конфлікту з НАТО. Пісторіус визнає суперечливість моменту, але підкреслює, що “зміна ментального стану” є важливим кроком.
Розширення армії супроводжується масштабними інвестиціями у озброєння, танкові та ракетні системи, кораблі та авіацію. У 2024–2025 роках Німеччина дозволила собі зняти обмеження з військового бюджету, фактично переглянувши конституційні норми. Історичне табу щодо мілітаризації поступово підміняється розумінням, що Європа переживає найбільшу загрозу після 1945 року.
Пісторіус не приховує, що курс пов’язаний із російською агресією проти України та загрозами від Кремля щодо країн Східної Європи. Щоб уникнути сценарію “готовності тільки на папері”, він активно просуває інтеграцію армій ЄС та створення нових оборонних форматів. Саме з його ініціативи з’явилася група провідних європейських міністрів оборони, яка координує закупівлі та стандарти НАТО.
Пан Пісторіус відвідує німецьких солдатів у східній Польщі, поблизу українського кордону, у січні — Омар Маркес
Однак ця трансформація в Німеччині зустрічає спротив не лише зліва, але й праворуч. Для частини політичного спектру повернення теми військової готовності нагадує про нацистське минуле та породжує страх перед новим військовим авантюризмом. Соціологи фіксують значну кількість молоді, яка вважає службу небажаною, а силове протистояння з Росією — ризикованим.
Сам Пісторіус залишається найпопулярнішим політиком країни, отримуючи високі рейтинги навіть всупереч критиці мобілізаційних ідей. Його сувора манера спілкування та здатність особисто мотивувати військових створили новий образ “жорсткого, але відповідального” міністра оборони. Візити до підрозділів, несподівані промоції солдатів та публічні пояснення небезпеки війни стали частиною його політичної лінії.
Ключовим елементом зміни оборонної доктрини є ідея, що Німеччина має не просто брати участь у колективній безпеці, а й очолити оборонні зусилля ЄС.
Це різко контрастує з післявоєнним принципом обмеженої ролі, що тримався десятиліттями. Сьогодні Німеччина бачить себе не лише економічним лідером Євросоюзу, але й майбутнім центром європейської оборони.
Російські загрози та війна в Україні змінили континентальні пріоритети. Зокрема, скорочення американської підтримки НАТО підштовхує Європу від reliance до стратегічної автономії. Пісторіус прямо говорить про необхідність готуватися до сценарію, коли США можуть не встигнути або не захотіти захистити Європу у разі конфлікту з Росією.
Українські військові стоять у черзі на полігоні під час проходження навчання з технічного обслуговування танків Leopard 1 A5 на базі німецького армійського бундесверу, що входить до складу Місії військової допомоги ЄС на підтримку України (EUMAM UA) у Клі — Ліза Йоханнссен
Противники переозброєння застерігають, що збільшення армії стимулює напругу й ризик ескалації, а Німеччина ризикує опинитися в ролі головного ворога Кремля. Однак прихильники наголошують, що саме слабкість є провокацією, а здатність до оборони є головною умовою стримування.
Попри складні суспільні настрої, політика Пісторіуса вже трансформує внутрішній дискурс ФРН — слово “війна”, яке десятиліттями уникали, повернулося в офіційні виступи.
Поняття “військової готовності” і “геополітичної відповідальності” стали частиною державної риторики, підкреслюючи, що мова більше не йде лише про «оборону кордонів», а про роль Німеччини як гаранта безпеки всієї Європи.
Однак тінь історії не зникає. Кожне рішення супроводжується нагадуваннями про нацистське минуле, страхом перед мілітаризмом та вимогою підпорядковувати оборону демократичному контролю. І хоча Пісторіус наголошує, що Бундесвер не повернеться до розмірів часів холодної війни, зміна суті політики вже очевидна.
Дискусія щодо призову може повернути політику безпеки в центр внутрішнього життя Німеччини. Поступова нормалізація оборонної думки може призвести до найбільшої зміни ментальності суспільства від часу об’єднання країни. Сам Пісторіус переконаний, що це необхідний процес — незалежно від того, наскільки він непопулярний.
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус бере участь у засіданні нижньої палати парламенту Німеччини, Бундестагу, у Берліні, Німеччина, 5 грудня 2024 року — Ліза Йоганнссен
