Україна закликає світ пришвидшити постачання боєприпасів, адже від стійкості цього вузла залежить безпека Покровська, Дніпра та всієї прифронтової інфраструктури.
У східній операційній зоні триває безперервне протистояння, де Костянтинівка перетворилася на нервову точку театру бойових дій. Саме через це 80-тисячне стратегічне місто пролягла логістична артерія, що з’єднує Слов’янськ, Краматорськ і Покровськ.
Російські війська після провалу блискавичного кидка на Київ у 2022-му змістили основний акцент фронту на Донеччину і вже кілька місяців ведуть виснажливі атаки вздовж трьох секторів, намагаючись охопити Костянтинівку напівдугою й позбавити ЗСУ маневру.
За словами головнокомандувача Олександра Сирського, противник «нарощує штурмові групи, атакує одночасно з півночі, сходу та південного-сходу та намагається пробити оборону України бронегрупами й штурмовою піхотою, але, окрім великих втрат, нічого не досяг».
Київ оцінює поточну фазу операції як наймасштабнішу після зимової кампанії під Часовим Яром. Щодоби тут фіксується до п’ятдесяти бойових зіткнень, а російські підрозділи накидають на позиції українців понад дві тисячі керованих та некерованих авіабомб. Незважаючи на це, гарнізон Костянтинівки утримує першу лінію оброни, що сягає околиць Дмитрівки, залізничної гілки Краматорськ—Покровськ і промзони «Склотара».
За даними місцевої адміністрації, на кінець червня у місті залишилося близько 7 000 цивільних, більшість літні люди, які відмовилися від евакуації, або сім’ї працівників критично важливої інфраструктури. Вода подається два рази на добу, електрика часто тримається на резервних лініях, однак волонтерські групи все ще перевозять гуманітарні набори через Північний міст.
Одночасно з обороною основного плацдарму українське командування укріплює другий пояс навколо Покровська. Це місто, розташоване за сорок кілометрів на захід, визначене як резервний логістичний вузол: саме через нього проходять траси Н-15 та Р-32, які ведуть далі до Дніпра.
Речник Об’єднаного пресцентру «Таврія» Віктор Трегубов пояснив, що Покровський та Костянтинівський напрями є «основною ареною бойових дій і стратегічних амбіцій Кремля», оскільки здобуття цих міст відчинило б ворогові дорогу до внутрішніх регіонів і порушило б ланцюг забезпечення для цілої низки бригад ЗСУ, дислокованих на луганському відтинку.
Паралельно Росія намагається розширити тиск у сумському прикордонні, де вже два тижні тривають спроби формування буферної зони. Під селом Яблунівка українські підрозділи відбили короткочасний прорив невеликої ДРГ, завдавши ворогові, за офіційними зведеннями, понад п’ятдесяти втрат особового складу.
Однак основний ресурс агресора все одно спрямований на схід. На тлі постійних обстрілів артилерія ЗСУ щодня випускає десятки пакетів «Града» та «Вільхи», намагаючись стримати прорив механізованих колон росіян, озброєних штурмовими танками Т-90М і БМП-3.
Водночас Міноборони РФ оголосило про нібито взяття села Червона Зірка на межі Дніпропетровської області, позиціонуючи це як «подальший успіх» так званої «південної групи». Український Генштаб спростував ці заяви, підкресливши, що дії противника зводяться до тактичних кидків малої мотопіхоти із заблокованим рухом бронетехніки через масовані удари баражуючих дронів.
Аналітики вказують, що битва за Костянтинівку — це більше, ніж проста географія. По-перше, місто є останнім великим населеним пунктом перед Слов’янською агломерацією, де концентруються критичні виробничі потужності й ремонтуються самохідні артилерійські установки «Краб». По-друге, захист цього вузла стримує російські війська від виходу на прямі підступи до траси Н-20, якою постачаються підрозділи, що тримають оборону на Бахмутському та Торському виступах. Нарешті, саме тут формується майбутній плацдарм для можливого контрнаступу: під прикриттям міського каркаса інженерні бригади вже підготували понад 40 кілометрів нових укріплень, зокрема протитанкові «зуби дракона», мінні поля та сітки проти FPV-дронів.
Ключове завдання для оборони України — синхронізувати логістику. В умовах, коли російські удари руйнують енергетичні об’єкти дніпровського вузла, під загрозою опиняється регулярна доставка боєприпасів калібру 155 мм і 152 мм. Тому Київ посилює оборонний коридор через польське Перемишль, де завдяки правилам Lend-Lease формується стикувальний хаб для західної допомоги. Українські та польські фахівці вже працюють над форсуванням процедур митного контролю, а уряд у Варшаві — попри зміну президента — зберігає пріоритет конвоїв у графіках залізниці.
Натомість міжнародна увага тяжіє до питання, чи витримає Костянтинівка ще одну хвилю атак до приходу нових систем ППО. Сьогодні місто прикриває дві батареї NASAMS та одна IRIS-T, але щільність ударів балістичних ракет «Іскандер-М» і керованих авіабомб вимушує командування перекидати додаткові радари з запорізького напрямку, ризикуючи оголити південь. Київ наголошує: щоб запобігти прориву, для Донеччини потрібні не менше трьох дивізіонів Patriot або SAMP/T, а також значний запас ракет середньої дальності.
На тлі битви за місто добровольчі формування допомагають місцевим мешканцям евакуюватися. Пріоритет — родини з маленькими дітьми. Центр гуманітарної допомоги на базі ліцею №3 уже прийняв понад п’ятсот осіб, яких переправляють до Кропивницького та Черкас. Попри постійні обстріли, волонтери залишаються, щоб підтримувати хто печами-буржуйками, хто аптечками, а хто просто морально. Багато хто з мешканців порівнює ситуацію з осадою Бахмута: «Костянтинівка — це наш щит», — кажуть вони, усвідомлюючи, що від стійкості їхнього міста залежить ключ до Краматорська.
Фронт Костянтинівка—Покровськ сьогодні слугує лакмусовим папірцем для партнерів України: якщо оборона вистоїть, світ переконається в ефективності західної допомоги, а перспективи вступу до НАТО, попри скепсис окремих європейських столиць, матимуть новий аргумент. Як зазначив Сирський, «Лише у тісній співпраці з союзниками, оперативній координації артилерії, дронів і піхоти ми можемо перетворити оборону на контрнаступ». Саме цей меседж Україна доносить і до Вашингтона, і до Брюсселя: час грає на агресора, якщо постачання зброї сповільнюється.
Таким чином, ситуація під Костянтинівкою залишається критичною, однак контрольованою. Оборона України демонструє гнучкість і рішучість, водночас закликаючи партнерів підсилити фронт ресурсами. Перемога чи поразка на цьому відрізку вплине на розстановку сил на всій східній дузі. Факт, що російська армія зазнає «численних втрат, але не досягає успіхів», свідчить про ефективність української тактики глибокої оборони. Попереду — ще одна спроба росіян зламати місто, і саме зараз світові варто зробити висновки: без достатньої кількості снарядів, зенітних ракет і далекобійних дронів фронт може дати тріщину, яка дорого обійдеться не лише Донеччині, а й усьому регіону.
