Перший термін Дональда Трампа на посаді президента США позначився непередбачуваністю його дій, яка іноді шокувала дипломатичні кола. Річард Мур, тоді політичний директор британського МЗС, а зараз глава MI6, зізнався, що британські дипломати з острахом чекали кожного ранку на новий допис президента у Twitter. Нестабільність та постійні капризи Трампа змушували постійно радитись з його старшими помічниками та в Пентагоні, перш ніж план дій, такий як передчасне виведення 2500 американських військових з Афганістану, отримував хоч якісь чіткі обриси. Як повідомляє газета Дейком, ця тривога повертається з його новим приходом до влади.
Хоча лише 4% американських виборців назвали зовнішню політику основним питанням виборів, для міжнародної спільноти це була найголовніша тема. Світ, у якому вже вирують дві війни, і на горизонті зростає напруга з Китаєм, тепер отримає у Трампі новий потужний «вибуховий матеріал», який може змінити баланс сил. На думку республіканських аналітиків з питань зовнішньої політики, цих конфліктів занадто багато, і США мають обрати ключові напрямки впливу.
Трампова передвиборча кампанія, однак, майже не пролила світло на його підходи до зовнішньої політики. Його гасла залишилися саме гаслами — наприклад, «завершити війну в Україні за 24 години». Політична команда Трампа, зокрема обраний віцепрезидентом Джей-Ді Венс, фокусує увагу на перегляді підходів у міжнародних відносинах на користь США.
Три підходи до світової політики
Експерт Європейської ради з міжнародних відносин Джеремі Шапіро поділяє радників Трампа на три групи: «обмежувачів», які прагнуть звести втручання США до мінімуму; «пріоритизаторів», що вважають, що США мають обрати ключові виклики, такі як Китай; та «примасистів», які наполягають на домінуванні Америки як глобального гегемона. Однак усі ці групи визнають, що другий термін Трампа має відрізнятися, оскільки світ став значно небезпечнішим.
Старший науковий співробітник Інституту Гудзона Надія Шедлово зауважує, що світ став складнішим: «Сполучені Штати мають запровадити стратегію надмірного домінування, яка передбачає поєднання сил для забезпечення перемог над противником у бою». Це означає відновлення ініціативи та збільшення бюджету на оборону до рівнів часів холодної війни.
Концесії Путіну та Нетаньягу
Україна може стати першою перевіркою на міцність для зовнішньополітичних обіцянок Трампа. Віце-президент Венс припустив, що Трамп змусить українців, росіян та європейців «домовитися» про мирне врегулювання, яке, на його думку, передбачатиме збереження окупованих територій за Росією та демілітаризовану зону. Україні доведеться погодитися на нейтралітет та відмову від вступу в НАТО, що є важливою умовою для Росії.
Водночас потенційний радник з національної безпеки Річард О'Браєн висловив інший підхід, запропонувавши, щоб військову підтримку Україні надавали європейські країни, а США натомість тримали Москву у стані непевності. Він також підтримує ідею збільшення військової присутності НАТО в Польщі. Такі кроки могли б зробити НАТО більш готовим до відбиття загроз на своїх кордонах.
Азія та протистояння з Китаєм
Основною загрозою для США Трамп бачить Китай, зокрема щодо можливого вторгнення в Тайвань. Китай, за словами О'Браєна, прагне послабити вплив США у сферах новітніх технологій. Трампова команда вважає, що єдиний спосіб зупинити цей розвиток — економічно ізолювати Китай, наклавши митні тарифи в розмірі до 60% на китайські товари.
Але ця політика неминуче викличе конфлікти з Європою, адже Брюссель, побоюючись реакції Китаю, може не підтримати такі жорсткі заходи. Якщо Європа не підтримає обмеження на торгівлю з Китаєм, Трамп може спробувати внести розбрат серед європейських країн, укладаючи вигідні тарифні угоди з популістськими урядами, щоб зменшити їхню залежність від загальноєвропейських рішень.
Нова епоха світового порядку
Другий термін Дональда Трампа, безсумнівно, ознаменує зміну глобального політичного ландшафту. Його агресивний стиль керівництва, ймовірно, стане ще більш непередбачуваним і розрахованим на досягнення швидких результатів без довгострокових наслідків для союзників. Однак, як свідчить досвід минулих років, подібна політика може призвести до дестабілізації світової арени й створення нових конфліктних точок, що може негативно вплинути на інтереси США та їхніх союзників у довгостроковій перспективі.
