Ще недавно Оман сприймали передусім як дипломатичний майданчик, де зберігався канал зв’язку між Тегераном і Вашингтоном. Після ескалації війни навколо Ірану султанат отримав нову функцію: він став одним із небагатьох стабільних виходів із регіону, де авіасполучення різко збилося з графіка.
Саме Маскат, столиця Оману, опинився в центрі цього процесу. Поки в частині країн Перської затоки повітряний простір частково закривали або перевантажували через ракетні та дронові атаки, міжнародний аеропорт Маската залишався робочим і приймав додатковий потік пасажирів.
Найпоказовіший маршрут нині веде з Дубая до Оману суходолом. За свідченнями пасажирів і даними міжнародних медіа, люди, яким скасовували рейси з ОАЕ, орендували авто або користувалися приватними трансферами, щоб за кілька годин дістатися до кордону, а вже звідти — до Маската.
За попереднім аналізом Дейком, Оман у цій кризі виконує одразу дві ролі. Перша — гуманітарно-логістична: він дає фізичний коридор для виїзду. Друга — політична: підтверджує репутацію держави, яка навіть під час великої регіональної війни намагається залишатися майданчиком для деескалації, а не стороною конфлікту.
Це не випадковий збіг. Оман офіційно висловив жаль через воєнні операції США та Ізраїлю проти Ірану й попередив про ризик ширшої регіональної дестабілізації. Міністерство закордонних справ султанату прямо заявило про небезпеку розростання конфлікту і закликало повернутися до дипломатії.
На цьому тлі міністр закордонних справ Бадр аль-Бусаїді публічно просував тезу, що «виходи з кризи» ще існують. Його позиція важлива не тільки для дипломатів. Вона посилає практичний сигнал авіакомпаніям, посольствам і пасажирам: Оман прагне залишатися передбачуваною юрисдикцією, через яку можна організовувати евакуаційні маршрути.
Навантаження на транспортну систему це вже підтверджує. За словами топменеджменту Oman Air, попит на квитки з Маската різко зріс, частина рейсів була повністю розкуплена, а ціни на деякі напрямки підскочили в кілька разів. Одночасно перевізник і влада радили пасажирам закладати великі часові запаси на дорогу до кордону і до аеропорту.
Окремий індикатор масштабу — дії національного перевізника. Reuters повідомляв, що Oman Air додав десятки додаткових рейсів і вивіз понад 97 тисяч пасажирів за тиждень. Навіть якщо окремі напрямки в мережі тимчасово скасовувалися через регіональні обмеження, Маскат при цьому зберігав значення головного транзитного вузла.
Історія працює й на рівні людських рішень. Для туристів і експатів Оман став не ідеальним, а найреальнішим варіантом. Коли в Дубаї та інших вузлах Затоки з’явилися перебої, для багатьох людей питання звучало вже не як «коли вилетіти», а як «до якого аеропорту взагалі можна безпечно дістатися». Саме тут Маскат виграв за рахунок географії й політичної обережності.
Водночас не варто перебільшувати оманську недоторканність. Оман теж відчував тиск війни. Оманські медіа й аналітичні центри повідомляли про удари безпілотників по об’єктах інфраструктури та про загальну нервозність довкола Ормузької протоки. Але ключова різниця в тому, що султанат не став центром масованих атак такого рівня, як окремі інші країни регіону.
У стратегічному сенсі це посилює міжнародну вагу Маската. Якщо Дубай, Доха чи Бахрейн у моменті асоціюються з ризиком повітряних обмежень, то Оман отримує імідж «запасного шлюзу» для всього південного крила Перської затоки. Для невеликої держави це не лише тимчасова вигода, а й довгостроковий актив у сфері авіації, туризму та дипломатії.
Є і зворотний бік. Роль евакуаційного хабу створює дефіцит місць, зростання цін і підвищене навантаження на прикордонні переходи. Те, що для урядів виглядає як логістичний успіх, для мандрівника часто означає години в дорозі, черги на кордоні, невизначеність із квитками й різке подорожчання повернення додому.
Попри це, для багатьох держав Оман уже став практичним партнером у вивезенні громадян. Міністр закордонних справ країни заявляв, що уряд працює з посольствами та авіакомпаніями над організацією додаткових рейсів, причому підкреслив універсальний принцип: допомога має надаватися людям незалежно від їхнього паспорта.
У підсумку нинішня криза показала рідкісну річ: нейтралітет може мати не лише політичну, а й транспортну цінність. Поки великі держави обмінюються ударами й заявами, саме Оман перетворюється на місце, де геополітика буквально проходить через зали вильоту. І для тисяч людей це вже не абстрактна дипломатія, а маршрут порятунку.
