НАТО під пресом Трампа: старі вимоги — нова математика
Коли Дональд Трамп знову озвучив вимогу до союзників по НАТО витрачати щонайменше 5% валового внутрішнього продукту на оборону, реакція багатьох лідерів у Європі була передбачуваною — це неможливо. Але згодом з'явилась альтернатива: змінити саме визначення «оборони».
Нова ініціатива, що обговорюється всередині НАТО, передбачає встановлення нового підходу до обліку витрат. До 2032 року члени Альянсу мають витрачати 3,5% ВВП на традиційні потреби армії — зброю, війська, операції — та ще 1,5% на інфраструктуру, кібербезпеку, дослідження і розробки, необхідні для забезпечення мобільності й технологічної переваги. Ідея належить новому генеральному секретарю НАТО Марку Рютте, якого підтримали ключові союзники, зокрема Німеччина та Франція.
Ця концепція, за словами посадовців, дозволить адаптувати військове планування до реалій XXI століття. В епоху гібридних загроз, кібератак і штучного інтелекту важливо не лише купувати нові танки, а й мати канали зв'язку, здатні витримати удар.
Керівник італійської оборонної компанії Leonardo, Роберто Чінголані, наголосив, що новітні технології на кшталт ШІ і хмарних обчислень вже є «новим хребтом оборони». Італія, яка цього року досягне 2% ВВП на оборону, може швидко перевищити цей рівень, якщо зарахувати витрати на військову інфраструктуру та технології.
Американський посол в НАТО, Метью Вітакер, зазначив: «Це не просто про ракети, танки й гаубиці — але водночас усе має бути дійсно пов’язано з обороною».
Мости, що витримують танки: інфраструктурна оборона
Дебати про витрати на оборону дедалі частіше охоплюють те, що донедавна вважалося цивільною сферою. Проблеми з перекиданням важкої техніки на схід НАТО — особливо на тлі війни в Україні — змусили переглянути підходи до логістики.
Військове обладнання, що прибуває з Західної Європи до Балтії, часто стикається з вузькими місцями: залізничні мости не витримують вагу танків, а через різну ширину колії доводиться перевантажувати склади на кордонах. Будівництво нових маршрутів і ремонт стратегічних мостів, як-от у Ганновері, стали частиною оборонної стратегії.
«Це не просто витрати — це питання життя або смерті на передовій», — пояснив Яннік Гартманн з Німецької ради зовнішньої політики.
З 32 країн-членів НАТО нині 23 досягають чинного порогу в 2% ВВП. Але новий підхід з 5% піднімає планку. Балтійські держави, зокрема Естонія, вже планують витрачати понад 5% ВВП на традиційну оборону. Польща прагне досягти цієї позначки до 2026 року.
Водночас країни Південної Європи — Італія, Португалія, Іспанія — та навіть високодефіцитні бюджети Франції й Британії мають менше маневру. Для них нова формула може стати як шансом, так і викликом. Розширення критеріїв дозволяє їм включити до обліку інвестиції в інфраструктуру, цифрову безпеку, інновації — але це потребує внутрішньої реформи і політичної волі.
Символи та саміти: велика гра перед Гаагою
Питання витрат на оборону стане головною темою саміту НАТО 24–25 червня в Гаазі. Для Марка Рютте, уродженця Нідерландів, це буде своєрідним тестом довіри як до нового лідера Альянсу. Участь Трампа, ймовірного кандидата в президенти США, додає події геополітичної напруги.
Розширення витрат до 5% могло б збільшити колективний оборонний бюджет НАТО до 2,4 трильйона доларів, за оцінкою Інституту міжнародної економіки Петерсона. США, як і раніше, оплачуватимуть понад половину цієї суми — майже трильйон доларів. Але навіть вони, згідно з новим послом у НАТО, згодні на перерахунок — аби Європа показала, що бере відповідальність на себе.
План Рютте — компроміс між вимогами Трампа, реальними можливостями європейських держав і новими типами загроз. Це також стратегічна спроба НАТО адаптуватися до сучасного поля бою, де битви точаться не лише за територію, а й за дані, мережі, транспортні артерії та громадську думку.
У XXI столітті оборона — це не лише кулі. Це також байти. І мости, здатні витримати танк.
