Суть ініціативи Мінфіну та її логіка
Запровадження ПДВ для ФОПів стало однією з найбільш резонансних податкових ініціатив останніх років. Міністерство фінансів винесло на обговорення законопроєкт, який змінює саму філософію спрощеної системи оподаткування. Йдеться не про косметичні правки, а про структурний зсув у взаєминах держави та малого бізнесу. Для багатьох підприємців це звучить як сигнал про завершення епохи відносної податкової стабільності.
Згідно з пропозицією Мінфіну, фізичні особи-підприємці третьої групи, річний дохід яких перевищить один мільйон гривень, автоматично ставатимуть платниками ПДВ. Водночас ставка єдиного податку для них знизиться з 5% до 3%. На перший погляд це виглядає як компроміс, однак на практиці адміністрування ПДВ є значно складнішим і витратнішим. Для малого бізнесу це означає нові обов’язки, ризики штрафів і потребу в бухгалтерському супроводі.
У Міністерстві фінансів наполягають, що такі зміни необхідні для вирівнювання умов ведення бізнесу. Аргумент полягає в тому, що компанії з однаковими оборотами мають нести співмірне податкове навантаження. Наразі великі гравці нерідко використовують ФОПів на спрощеній системі для зменшення податкових зобов’язань. Саме з цим Мінфін пов’язує втрати бюджету та перекоси на ринку.
Окремий акцент робиться на боротьбі з так званим дробленням бізнесу. Коли одна компанія формально поділяється на десятки ФОПів, держава втрачає значні суми ПДВ. За логікою розробників законопроєкту, запровадження ПДВ для ФОПів із більшими оборотами зменшить стимули до таких схем. Це також, на думку Мінфіну, допоможе протидіяти «сірому» імпорту та контрабанді.
Щоб зменшити адміністративний тиск, у відомстві обіцяють доопрацювати Електронний кабінет платника податків. Цифровізація має спростити звітність і взаємодію з податковими органами. Проте підприємці скептично ставляться до цих обіцянок, згадуючи попередні збої та складність існуючих сервісів. Для них питання полягає не лише в податках, а й у довірі до державних інституцій.
ПДВ для ФОПів у контексті співпраці з МВФ
Запровадження ПДВ для фізичних осіб-підприємців не є ізольованою ініціативою. Вона напряму пов’язана з новими зобов’язаннями України перед Міжнародним валютним фондом. Наприкінці року було погоджено нову чотирирічну програму фінансування на суму 8,2 мільярда доларів. Саме вона відкриває доступ до значно ширшого пакета зовнішньої підтримки.
У меморандумі з МВФ уряд і Національний банк взяли на себе зобов’язання збільшити дохідну частину бюджету. Для цього передбачено цілу низку податкових змін. Серед них — оподаткування іноземних посилок до 150 євро, податки для онлайн-платформ та нові правила для ФОПів. ПДВ для підприємців із доходом понад мільйон гривень став однією з ключових складових цього пакета.
Народні депутати вже відкрито говорять про політичний тиск у питанні ухвалення законопроєкту. За словами представників фінансового комітету парламенту, уряд планує внести документ до Ради на початку наступного року. Очікується, що до весни 2026 року норму намагатимуться остаточно ухвалити. Таким чином, формально у бізнесу є час на підготовку, але стратегічні рішення доведеться приймати вже зараз.
Для держави ця норма має чітке фінансове обґрунтування. У пояснювальній записці зазначено, що запровадження ПДВ для ФОПів може принести понад 40 мільярдів гривень доходів до бюджету у 2027 році. В умовах хронічного дефіциту це виглядає як вагомий аргумент. Проте залишається відкритим питання, якою ціною ці кошти будуть отримані.
Співпраця з МВФ традиційно супроводжується складними компромісами. З одного боку, фінансова підтримка є критично важливою для макроекономічної стабільності. З іншого — виконання умов фонду часто лягає тягарем на внутрішній бізнес. Саме тому дискусія навколо ПДВ для ФОПів виходить далеко за межі податкової техніки і торкається стратегічного вибору економічної моделі.
Реакція бізнесу та економічні ризики
Експертне середовище сприйняло ідею запровадження ПДВ для ФОПів неоднозначно. Частина економістів визнає наявність проблем із зловживаннями спрощеною системою. Водночас багато хто наголошує, що запропонований поріг у один мільйон гривень є надто низьким. Для значної кількості підприємців це не ознака великого бізнесу, а лише межа виживання.
Критики реформи попереджають про ризик зростання тіньового сектору. Підвищення складності обліку та податкового навантаження може стимулювати приховування доходів. Особливо це стосується сфери послуг та дрібної торгівлі. Замість очікуваного зростання надходжень держава може отримати протилежний ефект.
Старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський звертає увагу на невідповідність порогу українським реаліям. На його думку, межу для обов’язкової реєстрації платником ПДВ варто підвищити щонайменше до 6,6 мільйона гривень. Це дозволило б відокремити справді великий бізнес від малого підприємництва. Такий підхід зменшив би соціальну напругу та зберіг стимули для розвитку.
Підприємці також побоюються втрати конкурентоспроможності. Для багатьох ФОПів ПДВ означатиме або підвищення цін для клієнтів, або зменшення власної маржі. В умовах слабкого попиту це може стати критичним. Особливо вразливими є ті, хто працює з кінцевим споживачем, який не може відшкодовувати ПДВ.
У підсумку дискусія навколо ПДВ для ФОПів виходить за рамки одного законопроєкту. Вона оголює глибші проблеми податкової системи, довіри до держави та балансу між фіскальними потребами і розвитком підприємництва. Попереду — роки обговорень, коригувань і, можливо, компромісів. Від того, наскільки зваженим буде остаточне рішення, залежить майбутнє сотень тисяч українських підприємців.
