Напередодні потенційно вирішальної зустрічі Володимира Зеленського з Дональдом Трампом Росія вдалася до чергової демонстрації сили. У ніч перед перемовинами ракети й дрони атакували Київ та низку регіонів України, нагадуючи: жоден дипломатичний процес не відбувається без військового тиску.
Повітряна тривога в столиці тривала годинами. Протиповітряна оборона працювала безперервно, а російські безпілотники й ракети били по інфраструктурі на тлі переговорів, що мають визначити параметри майбутнього миру. Це не випадковість — це сигнал.
Зі слів президента України, розмова з Дональдом Трампом має відбутися найближчим часом і може стати переломною. Саме тому Кремль намагається сформувати переговорне тло через страх, виснаження та демонстрацію здатності завдавати ударів у будь-який момент.
Російська стратегія дедалі чіткіша: військовий тиск плюс дипломатичне маневрування. Кремль намагається нав’язати світові думку, що війна зайшла в глухий кут і що компроміс — єдиний шлях до стабільності. Але компроміс, який пропонує Москва, означає фактичну легалізацію окупації.
Люди ховаються на станції метро під час атаки російського безпілотника та ракет на тлі нападу Росії на Україну, у Києві, Україна, 27 грудня 2025 року — Томас Пітер
У центрі перемовин — території. За інформацією з дипломатичних джерел, ключовим каменем спотикання залишається Донбас. Росія наполягає, щоб Україна вивела війська з частини регіону, яку ЗСУ досі контролюють, у обмін на припинення вогню та часткові гарантії безпеки.
Українська позиція залишається принциповою: жодних поступок під тиском. Зеленський неодноразово наголошував, що будь-які рішення щодо кордонів можливі лише після припинення бойових дій і з чіткими міжнародними гарантіями безпеки.
Складність полягає в тому, що Захід, зокрема США, прагне результату. Вашингтон хоче зафіксувати угоду, яка дозволить знизити напруження, навіть якщо вона буде політично неоднозначною. Саме тому тема «територіального компромісу» дедалі частіше з’являється у дипломатичних витоках.
Особливе місце у переговорах займає Запорізька атомна електростанція. Росія утримує її з перших тижнів вторгнення, а нині намагається перетворити об’єкт на інструмент торгу — пропонуючи спільне управління або особливий статус у рамках майбутньої угоди.
Дим піднімається над портовим комплексом, який був пошкоджений під час нічних ударів російських безпілотників, на тлі російської атаки на Україну, в Одеській області, Україна, 26 грудня 2025 року — Віцепрем'єр-міністр з питань відновлення України – міністр з питань розвитку громад та територій України Олексій Кулеба
Для України це червона лінія. Контроль над ЗАЕС — це не лише енергетика, а й питання безпеки всієї Європи. Будь-яка легалізація російської присутності на станції створює небезпечний прецедент.
Паралельно Кремль активізує обстріли енергетичної інфраструктури. Мета очевидна: послабити тил, посіяти страх серед цивільного населення та змусити Київ і його партнерів шукати швидкого виходу з конфлікту навіть ціною поступок.
За даними української сторони, удари напередодні переговорів мають не військове, а політичне значення. Це форма тиску, сигнал Вашингтону й Брюсселю: Росія не боїться ескалації і готова піти далі, якщо її умови не будуть почуті.
У той же час у самій Росії готують внутрішній ґрунт. Пропаганда подає можливу угоду як «перемогу», навіть якщо вона не передбачає повного контролю над усією територією України. Головне — закріпити за собою Донбас і зняти частину санкційного тиску.
Член аварійно-рятувальної служби допомагає літній жінці, яка перебувала в житловому будинку, пошкодженому російським безпілотником, під час російського нападу на Україну, в Києві, Україна, 23 грудня 2025 року — Томас Пітер
Саме тому переговори між Зеленським і Трампом мають історичне значення. Вони визначать, чи стане мир інструментом справедливості, чи лише паузою перед новою фазою війни. Для України це момент, коли доводиться захищати не лише землю, а й сам принцип непорушності кордонів.
Українське суспільство дедалі більше усвідомлює, що компроміс ціною територій не гарантує безпеки. Навпаки — він відкриває шлях до нових вторгнень. Саме тому навіть під тиском ракет і дронів Київ наполягає: мир можливий лише без капітуляції.
На цьому тлі кожен удар, кожна повітряна тривога й кожна дипломатична заява стають частиною однієї гри — гри за майбутній порядок у Європі. І саме зараз вирішується, чи буде цей порядок побудований на праві, чи на силі.
