Можливість серйозних переговорів між Україною та Росією може з'явитися не найближчими місяцями, а значно пізніше. На Заході дедалі більше говорять про сценарій, за якого війна триватиме щонайменше до осені 2027 року, а європейські держави вже зараз намагаються підготуватися до можливого дипломатичного процесу.
Як пише The New York Times, Франція, Німеччина та Велика Британія спільно працюють над планом на випадок, якщо переговори про припинення війни все ж стануть реальністю. Головна мета трьох держав — забезпечити власну участь у процесі та не допустити ситуації, коли майбутнє України визначатиметься лише домовленостями між Вашингтоном і Москвою.
Для Європи це питання має не лише політичне, а й безпекове значення. Будь-яке рішення щодо України без участі європейських держав безпосередньо впливатиме на безпеку самого континенту.
Європа боїться залишитися за столом переговорів
Франція та Німеччина зараз відіграють провідну роль у формуванні спільної європейської позиції. Велика Британія також бере участь у роботі, хоча, за даними видання, Лондон проявляє більшу обережність через складні відносини з адміністрацією Дональда Трампа.
Європейські столиці побоюються, що Вашингтон може спробувати самостійно визначити формат майбутнього врегулювання. У такому випадку Москва і США могли б домовлятися про ключові питання, тоді як країни, які безпосередньо підтримують Україну та нестимуть основний тягар післявоєнної безпеки, опинилися б перед уже готовими рішеннями.
Для Європи такий сценарій є небезпечним.
«Врегулювання ситуації в Україні та відносини з Росією надто важливі для Європи, щоб їх можна було передати на невизначений термін адміністрації Трампа», — зазначає NYT.
Тому Париж, Берлін і Лондон прагнуть заздалегідь визначити власні червоні лінії, можливі гарантії безпеки для України та формат участі Європи у майбутніх переговорах.
Чому переговори можуть відкластися
Попри дипломатичну активність, західні чиновники та аналітики не бачать очевидних ознак того, що Кремль найближчим часом готовий до справжнього мирного врегулювання.
Навпаки, очікується подальше посилення бойових дій. Росія може спробувати збільшити тиск на українські позиції та цивільну інфраструктуру. Окремі західні експерти також допускають проведення нової масштабної мобілізації.
За їхніми оцінками, рішення про це Москва може ухвалити після парламентських виборів у вересні, коли політичні ризики такого непопулярного кроку будуть нижчими.
Не виключають на Заході й іншого сценарію: якщо Кремль відчує, що втрачає можливості для досягнення своїх цілей, він може піти на подальшу ескалацію та спробувати перевірити готовність НАТО діяти у відповідь. Йдеться не лише про військові дії, а й про гібридні операції в європейських країнах.
Що може змінитися восени 2027 року
Одним із ключових факторів залишається здатність Росії досягти заявлених військових цілей. Раніше Володимир Путін заявляв про необхідність встановлення повного контролю над Донбасом.
Саме тому західні чиновники та аналітики допускають важливий переломний момент: якщо Росії не вдасться досягти цієї мети до осені 2027 року, готовність Москви до переговорів може зрости.
Логіка такого прогнозу проста. Якщо військовий шлях не приносить Кремлю бажаного результату протягом тривалого часу, а ціна продовження війни зростає, дипломатичний процес може стати для російського керівництва більш прийнятним.
Однак це лише прогноз. Немає гарантій, що Москва справді змінить позицію навіть за відсутності значних військових успіхів.
Хто представлятиме Україну та Європу
Велика Британія, Франція та Німеччина вважають, що саме вони мають стати ключовими європейськими учасниками переговорного процесу на підтримку України.
Ці держави є ядром так званої «коаліції охочих» і вже працюють над можливими моделями військових та безпекових гарантій для України після завершення бойових дій.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц наголосив, що Берлін, Париж і Лондон діють на пряме прохання України. За його словами, три країни тісно координують дії та роблять значний внесок у військову підтримку Києва.
Водночас усередині Європи немає повної одностайності щодо того, хто саме має представляти інтереси всіх держав. Деякі країни, особливо ті, що безпосередньо межують із Росією та Україною, не до кінця довіряють Франції та Німеччині.
Особливо це стосується країн Балтії та Угорщини, які мають власне бачення майбутньої європейської політики щодо Росії.
Україна вже готується до можливих переговорів
Київ зі свого боку також не чекає пасивно. Володимир Зеленський раніше повідомив, що Україна передала американським переговірникам власні пропозиції щодо плану припинення війни.
Крім того, Україна запропонувала Росії припинити взаємні удари по суднах у Чорному морі. Такий крок може стати одним із можливих елементів поступового зниження рівня бойових дій, якщо Москва погодиться на нього.
Однак Кремль поки не демонструє готовності приймати значущі пропозиції щодо перемир'я. В Інституті вивчення війни вважають, що російська влада, зокрема, використовує жорстку позицію щодо завершення війни для мобілізації суспільства навколо провоєнної риторики напередодні виборів до Державної думи.
У результаті ситуація залишається парадоксальною: дипломатичні канали працюють, Україна готує пропозиції, а європейські держави формують власний план, але передумов для швидкого миру поки недостатньо.
Якщо Росія не змінить свій підхід, реальні переговори можуть бути відкладені на тривалий час. Саме тому Європа намагається діяти вже зараз — щоб у момент, коли дипломатичне вікно нарешті відкриється, вона не виявилася стороннім спостерігачем за домовленостями, які визначатимуть безпеку всього континенту.
