Переобрання Барака Обами у 2012 році здавалось початком тривалого домінування демократів, підтриманих молодим, секулярним і багаторасовим електоратом. Однак із часом цей момент більше нагадує завершення епохи, коли соціальні рухи 1960-х остаточно здолали домінуючий раніше консерватизм Рейгана.
Натомість три виборчі кампанії Дональда Трампа у 2016, 2020 і 2024 роках стали символом нової політичної епохи, визначеної його унікальною формою консервативного популізму. Ця трансформація змінила основні точки конфлікту між двома партіями, переробивши електоральні коаліції та змусивши США переглянути політичну спадщину минулих десятиліть.
Політичні зрушення: спадок Трампа
До появи Трампа політична система США виглядала стабільною. Республіканці представляли так званий «триногий стілець Рейгана»: економічний консерватизм, релігійні цінності та яструбину зовнішню політику. Демократи ж захищали інтереси робітничого класу, соціальні зміни та ліберальні ідеї.
Кожні чотири роки політичні дебати точилися навколо тих самих питань: податки, соціальні програми, війна, мир, «сімейні цінності» тощо. Це створювало передбачувані розподіли виборців за демографічними групами.
Усе змінилося, коли Трамп зійшов ескалатором у 2015 році, оголосивши про свою кандидатуру. Його риторика була спрямована на робітничий клас, критику еліт і захист робочих місць у США. Це різко відрізнялося від традиційних республіканських цінностей. З іншого боку, демократи почали захищати політичний істеблішмент і традиційний зовнішньополітичний консенсус, що виглядало парадоксально для партії, яка історично була символом змін.
Нові коаліції: хто стоїть за Трампом
Вибори 2016 року показали значні зрушення в електоральних коаліціях. Трамп здобув велику підтримку серед білих виборців без вищої освіти, особливо в північних штатах, які довго залишалися недосяжними для республіканців. У наступні роки він посилив свої позиції серед молодих, темношкірих, латиноамериканських і азійських виборців — груп, які раніше вважалися електоральною базою демократів.
До 2024 року партійні розбіжності між білими та небілими виборцями стали найменшими за весь час з моменту ухвалення Закону про громадянські права 1964 року. Водночас скоротився і розрив між поколіннями. Найбільш вражаючим стало те, що традиційний класовий поділ між багатими й бідними практично зник.
Трамп втрачав виборців із доходом понад 100 тисяч доларів на рік, натомість вигравав серед тих, хто заробляє менше. У 2024 році він навіть отримав більшість голосів серед виборців із доходом менше 50 тисяч доларів. Це перетворило традиційні економічні розбіжності на новий освітній розрив: люди з вищою освітою голосують зовсім інакше, ніж ті, хто її не має.
Республіканці Трампа і демократія
Трамп переосмислив пріоритети Республіканської партії, зосередившись на таких темах, як імміграція, торгівля, Китай, енергетика та боротьба з культурною домінацією «прогресивної еліти». Цей підхід дозволив йому домінувати у політичних дебатах навіть попри відсутність класичної «реальноїignment» — тривалого електорального домінування однієї партії.
Результатом стало зближення позицій обох партій з окремих питань. Наприклад, і республіканці, і демократи стали більш відкритими до витрат на інфраструктуру, підтримки виробництва й трудових ініціатив. Утім, такі питання, як аборти чи демократичні принципи, залишаються зонами конфлікту.
Трамп як частина глобального тренду
Перетворення американської політики не ізольоване. У країнах Західної Європи — таких як Велика Британія чи Франція — старі ліві партії втратили значну частину робітничого електорату, поступившись місцем новій хвилі консервативного популізму. Ці рухи зосереджуються на питаннях суверенітету, імміграції та торгівлі, розриваючи традиційний поділ на лівих і правих.
Цікаво, що багато консервативних партій тепер підтримують соціальну державу, наголошуючи, що демократичні інституції використовуються елітами для просування власних інтересів за рахунок звичайних людей. Натомість лівоцентристські партії все більше залежать від освічених прогресивних активістів, чиї культурні та економічні погляди часто віддаляють їх від робітничого класу.
Кінець старої ери
Перемога Обами над Ромні у 2012 році стала кульмінацією попередньої епохи. Демократи перемогли, і багато хто передбачав, що Америка стане мультикультурним, секулярним суспільством із тривалою демократичною більшістю.
Проте через чотири роки Трамп зруйнував залишки коаліції Рейгана, побудувавши нову політичну платформу, засновану на питаннях, які хвилюють робітничий клас. Демократи, зосереджені на культурних війнах, втратили чіткий меседж і значну частину свого електорату.
Нова епоха чи тимчасове явище?
Попри значні зрушення, поки що рано говорити про довгострокову перевагу республіканців. Утім, очевидно, що політична динаміка змінилася. Трампівський популізм став ключовою силою в американській політиці, яка вплинула навіть на політику його опонентів.
Ця нова епоха несе великі виклики, але й відкриває нові можливості для переосмислення традиційної політики, її коаліцій та ідеологій.
