Південний сепаратистський рух Ємену — Південна перехідна рада (ППР / STC) — заявив про намір пройти «шлях до незалежності» і провести референдум приблизно за два роки. Це прозорий сигнал: Південь готується закріпити політичний розрив із Північчю.
Заява прозвучала на тлі бойових дій за стратегічний Хадрамаут — провінцію, що межує із Саудівською Аравією та має нафтові ресурси й ключові транспортні вузли. Урядові сили, підтримані Ер-Ріядом, оголосили операцію з «відновлення контролю» над територіями.
У грудні STC здійснив різкий ривок, захопивши значні райони на сході, що змінило баланс сил і оголило конкуренцію між двома головними гравцями арабської коаліції — Саудівською Аравією та ОАЕ. Для війни, що тягнеться понад десятиліття, це був один із найбільших зсувів.
Фактично Ємен давно розділений. Північні високогір’я контролюють хусити, яких підтримує Іран, а на Півдні діють сили міжнародно визнаного уряду та окремо — STC, який спирається на підтримку ОАЕ. Конфігурація нестійка і вибухова.
Хадрамаут — нерв цієї кризи. Захоплення частин провінції сепаратистами сприймається Ер-Ріядом як загроза: регіон прилягає до саудівського кордону, а історично й культурно важливий для Королівства. Через це бойові дії там мають і символічний вимір.
За повідомленнями, операція урядових сил супроводжувалася авіаударами, а місцеві саудівсько підтримані групи та сам STC говорили про ударну підтримку з повітря. Для сепаратистів це означає пряме підвищення ставок і ризик затяжного фронту в тилових районах.
Риторика сторін стає жорсткішою. Представники STC заявляли про «повну готовність» і попереджали, що дадуть силову відповідь у разі наступу. Така логіка швидко веде до циклу ескалації, де політичні домовленості відсуваються на другий план.
Окремий нерв — авіасполучення через Аден. Повідомлялося, що польоти в аеропорту Адена залишалися зупиненими, а сторони перекладали відповідальність одна на одну. Для економіки й гуманітарної ситуації це болюче: Аден — головні «ворота» не-хуситських територій.
Паралельно триває публічна сварка між ОАЕ та Саудівською Аравією. На тлі останньої ескалації ОАЕ заявляли про курс на стриманість і деескалацію, але на землі різні угруповання діють за власними інтересами, а контроль над ними обмежений.
Додатковий чинник нестабільності — оголошення ОАЕ про виведення решти сил із Ємену наприкінці грудня, після різкого загострення з Ер-Ріядом. Формально це мало знизити напругу, але на практиці лишило «вакуум» і більше простору для маневру STC.
Сам референдум — поки що політичний маяк, а не календар. Він потребує безпеки, механізмів голосування, легітимного списку виборців і мінімуму міжнародного визнання результату. Без «парасольки» угод будь-яке голосування може стати тригером нового витка війни.
Заява STC також читається як сигнал зовнішнім гравцям: «Південь — окрема політична реальність». Вони хочуть переговорів про механізми розлучення Півночі й Півдня за участі міжнародних посередників, але такі переговори зіштовхнуться з позицією уряду в Адені та саудівською лінією.
Для міжнародно визнаного уряду перспектива незалежності Півдня — підрив легітимності. Якщо STC закріпиться в Хадрамауті, уряд ризикує втратити важелі над ресурсними районами та кордоном. Відтак спроба «відбити провінцію» стає питанням виживання політичного центру.
Є й економічний шар. Хадрамаут — нафтовидобувний регіон, а будь-які тривалі бої навколо інфраструктури впливають на очікування щодо експорту та безпеки маршрутів. Це не завжди дає миттєву реакцію ринку, але додає премію ризику в регіоні.
На цьому тлі важливий і фактор ОПЕК+. Саудівська Аравія та ОАЕ — ключові учасники групи, а їхні публічні розбіжності по Ємену теоретично ускладнюють узгоджені рішення. Навіть якщо нафтові квоти формально не пов’язані з Єменом, політика часто «під’їдає» довіру.
Військова картина теж не на користь швидкого розв’язання. Хусити утримують Північ, урядові сили й STC борються між собою, а зовнішні покровителі мають різні цілі. Це класична пастка багатополярної війни, де компроміс кожного разу блокує хтось третій.
Якщо саудівсько підтримана операція в Хадрамауті просунеться, STC може змістити акцент із «адміністрування територій» на мобілізацію і спробу оформити статус «де-факто державності» там, де зможе втриматися. Якщо ж STC закріпиться, конфлікт між союзниками стане хронічним.
Дуже ризикова зона — міста й вузли, де присутні племінні сили, місцеві еліти та охоронні структури. У таких умовах навіть дрібний інцидент може запустити «ланцюг помсти», а фронт розповзеться. Будь-яка слабкість командування буде компенсована хаотичною силою на землі.
Головний практичний індикатор найближчих тижнів — чи зможе уряд швидко відновити контроль над ключовими базами та дорогами в Хадрамауті й чи буде повторення авіаударів. Якщо темп не зламають зараз, війна піде в довгу, а референдум стане інструментом торгу, не метою.
Ключові слова, які зараз формують порядок денний: Ємен, Південна перехідна рада, STC, Хадрамаут, референдум, незалежність Півдня, Саудівська Аравія, ОАЕ, хусити, Аден, авіасполучення, авіаудари, громадянська війна, ОПЕК+, ціни на нафту.
У середньостроковій перспективі Ємен рухається до моделі «двох реальностей»: Північ під хуситами та Південь із конкуруючими центрами сили. Якщо міжнародні гравці не нав’яжуть рамку деескалації, референдум і бої за Хадрамаут можуть синхронно прискорити розпад державності.
Для читача важливо розуміти просту річ: тут немає швидкого «мирного плану». Є боротьба за території, ресурси, кордони і право представляти Південь. І поки Саудівська Аравія та ОАЕ не узгодять мінімальні правила гри, конфлікт буде відтворюватися хвилями — знов і знов.
