Згідно з останнім аналізом Інституту вивчення війни (ISW), Росія планує операції, що можуть тривати від шести до дев'яти місяців, що свідчить про те, що Володимир Путін не має наміру закінчувати війну в Україні в найближчий час. Цей підхід до стратегії ведення війни вказує на прагнення Росії не просто досягти швидкої перемоги, а на реалізацію довгострокових військових цілей.
Чому це важливо для перебігу війни?
Повномасштабна війна, яка триває вже більше року, не дала Росії тієї швидкої перемоги, на яку вона сподівалася. На тлі значних втрат і труднощів на фронті, російське командування почало зосереджуватися на повільних, але стратегічно важливих маневрах, які можуть зайняти місяці, а то й більше. Така стратегія, як показує аналіз ISW, може означати, що Путін розраховує на тривале загострення конфлікту.
Українська військова техніка підійшла до кордону з Курською областю Росії на початку цього місяця. Фінбар О'Райлі
Кроки Росії в реалізації своїх планів
Один із яскравих прикладів цього підходу — операція по оточенню Куп'янська, стратегічно важливого міста Харківщини. Російське командування вже зосереджене на поступовому, поетапному наступі в цьому напрямку, що, як очікується, може зайняти до дев'яти місяців. Подібні операції, як вважають аналітики ISW, стануть основною стратегією Росії на найближчі місяці.
Іншим прикладом є операція з оточення Авдіївки на Донеччині. Росія має намір повільно захоплювати території, один за одним, при цьому надаючи великого значення підготовці і логістичному забезпеченню своїх сил.
Особливості тактики та проблеми на фронті
Військові аналітики, зокрема Еміль Кастехельмі, зазначають, що російським силам буде важко швидко рухатися вперед, зокрема після захоплення Великої Новосілки в січні 2024 року, через обмеження місцевості. Перешкодами для подальших наступів є природні умови, такі як річки і відкриті поля, що значно ускладнюють швидке просування.
Такі проблеми спостерігаються і в інших ключових точках, зокрема у боях за Торецьк, де хоч Росія і зробила деякий прогрес, але українські сили все ще утримують частину території.
Українські військові збирають пошкоджені боєприпаси на дорозі на передовій біля міста Часів Яр, Донецька область, Україна, п'ятниця, 10 січня 2025 року. Олег Петрасюк/24-та ОМСБр України через газету Дейком
Як змінилася стратегія Росії?
Із кожним місяцем війна стає все більш тривалою, і Росія змушена коригувати свої стратегії, реагуючи на непередбачувані складнощі. Вона намагається обирати повільні, але стабільні шляхи для захоплення ключових точок, орієнтуючись на оточення і поступове виснаження сил противника. Це стратегії, які потребують значної кількості часу для успішної реалізації, але вони вказують на те, що Москва готова до затяжної війни.
Інститут вивчення війни також зазначає, що захоплення Куп'янська і Покровська стане серйозним випробуванням для можливостей російського командування, оскільки для цього необхідно зосередити значні ресурси і планувати операції на кілька місяців вперед.
Що це означає для України та міжнародної спільноти?
Росія продовжує рухатися до довгострокових цілей, незважаючи на те, що міжнародні партнери, такі як Сполучені Штати Америки, вимагають швидкого завершення конфлікту. Враховуючи, що Москва не збирається зупиняти свої дії в найближчий час, Україні доведеться адаптуватися до нових реалій і готуватися до тривалої оборони.
Реакція міжнародної спільноти на ці зміни в російській стратегії може мати суттєвий вплив на розвиток подій на фронті. Поки що Росія не демонструє жодних ознак готовності до переговорів, що лише посилює напругу в регіоні.
Тактика Росії, яка полягає в повільному, але сталому наступі, вказує на те, що Путін не планує закінчувати війну в Україні найближчим часом. Це означає, що Україна повинна бути готовою до затяжних боїв, а міжнародна спільнота повинна знайти нові способи тиску на Кремль для досягнення мирного врегулювання.
Український військовослужбовець із позивним «Каспер», військовослужбовець 14-го полку БПЛА, стоїть біля безпілотного літального апарату глибокого удару перед його запуском на територію Росії, на тлі нападу Росії на Україну, у нерозголошеному місцезнаходже. Валентин Огіренко
