Для Дениса Максимова, власника трьох пекарень у підмосковному Краскові, криза вимірюється не макропоказниками, а простішими речами: чи витримає бізнес новий податковий режим, чи вистачить виторгу на сім’ю, чи не доведеться закривати точки, які ще вчора були частиною місцевого побуту. У вихідному матеріалі він описує 35-кратне зростання податкового навантаження як межу, за якою малий бізнес уже не адаптується, а зникає.
Саме тому ця історія важлива. Вона не про одну пекарню і навіть не тільки про податки в Росії. Вона про те, що воєнна економіка, яку Кремль кілька років намагався утримувати в режимі «керованого віддалення» від звичайного громадянина, нарешті почала ламати цивільний сектор там, де це видно без жодної статистики: у попиті, оренді, сервісі, зарплатах і дрібному міському споживанні.
Макрорамка тут промовиста. Міністерство фінансів Росії повідомило, що за січень—лютий 2026 року федеральний бюджет уже вийшов на дефіцит 3,449 трлн рублів, що значно вище торішнього рівня, тоді як у бюджеті на весь 2026 рік планувався дефіцит на рівні 1,6% ВВП. Іншими словами, російський бюджет почав рік так, ніби запасу часу в Кремля майже не лишилося.
За оцінкою газети «Дейком», головний нерв цього сюжету не в тому, що Росія раптом збідніла. Набагато важливіше інше: Кремль входить у фазу, коли фінансування війни проти України дедалі менше спирається на надприбуток і дедалі більше — на пряме вилучення ресурсу з мирної економіки. Коли державі вже мало великих корпорацій і нафтових мит, вона приходить по дрібного підприємця, перукарню, кав’ярню, салон, пекарню.
Пекарня "Машенька" під Москвою минулого місяця — Олександр Земляниченко
Причина цього зсуву добре читається у структурі доходів. За даними Мінфіну та публікаціями Reuters, нафтогазові доходи Росії в січні впали більш як на 50% рік до року, а за підсумками січня—лютого сукупно були майже на 47% нижчими, ніж роком раніше. Для економіки Росії, де енергетичний експорт лишається ключовим джерелом наповнення бюджету, такий провал неминуче означає пошук грошей в іншому місці — насамперед через ПДВ, збори та нові податкові правила для малого бізнесу.
Так, короткострокове полегшення Кремль отримав через стрибок нафтових цін, спричинений війною навколо Ірану: Reuters повідомляв, що Москва навіть відклала зміни бюджетного правила, бо дорожча нафта тимчасово послабила тиск на фінанси. Але сам Володимир Путін уже визнав перед бізнесом, що цей бонус навряд чи буде довгим. Отже, навіть зовнішній подарунок ринку не скасовує базової проблеми: воєнні витрати з’їдають бюджет швидше, ніж енергетика здатна його відновити.
Цифри витрат це підтверджують. За оцінкою SIPRI, сукупне фінансування війни та інших військових потреб Росії у 2025 році сягнуло близько 16 трлн рублів, або 7,5% ВВП. Це не просто велика стаття бюджету — це така вага військових витрат, за якої цивільна економіка неминуче стає донором фронту. У такій моделі навіть стабільний малий бізнес перетворюється для держави не на джерело зайнятості й місцевого розвитку, а на додаткову податкову базу.
На цьому тлі особливо показово виглядає політика держави щодо МСП. Російське Мінекономрозвитку саме змушене було вводити перехідний період і публічно пояснювати нові правила, щоб бізнес устиг скористатися пільгами й не зірвався в різкий обвал. Але сама поява такого «пом’якшення» лише підтверджує масштаб удару: якщо податкову реформу треба терміново амортизувати, значить, первісно її прорахували як воєнну фіскальну операцію, а не як нормальну економічну політику.
Денис Максимов з працівником однієї зі своїх пекарень "Машенька" минулого місяця. Збільшення податків завдало шкоди його бізнесу — Олександр Земляниченко
Ще один симптом — кредитні умови. 20 березня 2026 року Банк Росії знизив ключову ставку до 15%, пояснивши це рухом до «збалансованої траєкторії зростання». Але навіть після зниження ставка лишається надто високою для багатьох невеликих компаній, які живуть не за рахунок держзамовлення, а за рахунок попиту на звичайні товари та послуги. Для них дорога ліквідність і слабший споживач б’ють сильніше за будь-яку телевізійну розповідь про стійкість.
Тому історія Максимова важлива ще й як соціальний сигнал. У файлі видно, що після телевізійного втручання Путіна пекарня ненадовго отримала приплив клієнтів, увагу чиновників і навіть символічну кремлівську ласку. Але щойно медійний ефект зник, повернулася реальність: виторг просів, податки лишилися, а особиста «допомога президента» не перетворилася на зміну системи. Це майже ідеальна модель того, як працює російський режим: приватно рятувати показовий кейс, не торкаючись причин загального руйнування.
У цьому сенсі малий бізнес у Росії потрапив у класичну пастку. З одного боку, Кремль потребує його як джерела зайнятості, місцевих послуг і податкових надходжень. З іншого — саме цей сектор найгірше переносить подорожчання кредиту, падіння попиту, дорожчі сервіси, цифрові обмеження і фіскальне посилення. The Moscow Times зазначала, що малі фірми забезпечують близько п’ятої частини економіки та зайнятості, а скорочення підтримки лише посилює їхню вразливість.
Звідси і ширший висновок. Російська економіка у 2026 році не виглядає як система на межі миттєвого колапсу. Вона виглядає як система, що повільно втрачає якість цивільного життя заради збереження воєнної машини. І саме це робить нинішню фазу небезпечнішою за гучні апокаліптичні прогнози: занепад приходить не вибухом, а серією буденних скорочень — у доходах, споживанні, підприємництві, міських просторах і відчутті майбутнього.
Манекени, виставлені в закритому магазині в Москві минулого місяця. Малий російський бізнес страждає від збільшення податкового навантаження, спричиненого майже чотирирічною війною з Україною — Getty Images
Пекарня під Москвою в цьому сюжеті важлива не тому, що вона мала чи зворушлива. Вона важлива тому, що через неї видно нову межу російської воєнної економіки. Коли країна вже не може безболісно фінансувати фронт нафтою, резервами і відкладеними ризиками, вона починає оплачувати війну хлібом, салонами краси, локальним сервісом і нервами тих, хто ще вчора вірив, що «спеціальна військова операція» не зайде до них у касу.
