У день, коли британський принц Гаррі прибув до Києва, у Харкові десятки українських військових людей з ампутованими кінцівками зібралися на спортивному майданчику для участі у «Іграх Героїв». Це особливі змагання, які об’єднують тих, хто втратив кінцівки на війні, але не зламався, а продовжує боротися за повноцінне життя.
Маленькі групи чоловіків із протезами рук та ніг змагалися у кросфіті та витривалості, демонструючи не лише фізичну силу, а й незламність духу. Глядачами стали волонтери, друзі та інші ветерани, які ще проходять етапи реабілітації. Атмосфера була пронизана відчуттям єдності й підтримки.
«Я люблю ці ігри, люблю спорт і люблю бачити побратимів, із якими воював. Це показує, як вони розвиваються, як змінюється їхнє життя», — розповів 28-річний Олексій Півнєв, який втратив ногу ще у 2016 році під час боїв проти російських найманців. Попри травму він повернувся на службу й воював у підрозділі протидії дронам у Херсоні в 2022–2023 роках.
«Ігри Героїв» започаткували ще у 2015 році — через рік після перших боїв із російськими сепаратистами. Відтоді вони стали щорічною традицією та важливим проєктом для ветеранів. Нинішній турнір став уже 20-м за рахунком, але організатори з сумом відзначають: з кожним роком учасників стає більше через зростаючі втрати.
Український ветеран війни Олексій Півнєв бере участь у змаганнях з кросфіту «Ігри для героїв» серед військових-інвалідів, які втратили кінцівки, на тлі російської агресії проти України, Харків, Україна, 12 вересня 2025 року — Томас Пітер
Україна нині стикається з серйозним викликом — забезпечити тисячі військових людей з ампутованими кінцівками якісним медичним лікуванням, сучасними протезами, реабілітацією та довгостроковою соціальною підтримкою. Спорт відіграє тут особливу роль: він допомагає не лише відновити фізичні можливості, а й повернути віру у власні сили.
«Ми робимо цей волонтерський проєкт, щоб люди повірили у себе й довели, що для них немає перешкод», — пояснив керівник ігор Олександр Гончаров. Його слова знайшли підтвердження у кожному виступі військових, які не просто долали фізичні бар’єри, а руйнували психологічні межі.
Перед початком змагань учасники, їхні друзі та родини виконали гімн України. Після хвилини мовчання прозвучали імена тих героїв, які раніше брали участь у змаганнях, але загинули на фронті. Це надало події ще більшого символізму й глибини.
«В Україні ми знаємо, що таке війна, ми розуміємо її ціну. Але багато людей у Європі цього не усвідомлюють», — наголосив Півнєв. «Росіяни не зупиняться на Україні. Їх зупинить тільки час або ми».
