У квітні 2025 року стало відомо про дві версії мирних пропозицій, покликаних закінчити повномасштабне російське вторгнення в Україну. Перший комплект документів був представлений у Парижі 17 квітня спецпредставником США Стівом Віткофом європейським дипломатам та переданий Україні. Другий — опрацьований українськими та європейськими офіційними особами в Лондоні 23 квітня і направлений до Вашингтона. Повний текст обох документів дає змогу чітко простежити дискусійні питання щодо узгодження територіального статусу, зняття чи поступового пом’якшення санкцій, гарантій безпеки для України та формату підтримки її армії.
У Паризьких пропозиціях США наполягають на юридичному визнанні контролю Росією над Кримом, анексованим ще у 2014 році, а також фактичному визнанні її влади над тимчасово зайнятими територіями півдня й сходу України. Такий підхід передбачає остаточний обмін визнання України своїх суверенних прав заради негайного припинення вогню та відкриття шляху до відновлення інфраструктури постраждалих регіонів. Натомість у Лондонському документі сторони пропонують відкласти детальне обговорення територіальних питань до моменту укладення безпекової угоди та остаточного припинення бойових дій, не згадуючи нічого про легалізацію російської влади на українській землі.
Щодо зняття санкцій, паризькі тексти від імені Сполучених Штатів пропонують повне скасування всіх обмежувальних заходів, запроваджених з 2014 року, що, за задумом американської сторони, має заохотити російську владу до виконання домовленостей. Лондонський варіант передбачає «поетапне пом’якшення санкцій за умови досягнення стійкого миру», з можливістю швидкого відновлення обмежень у разі порушення Москвою умов угоди. Така гнучка модель має вберегти Україну від ризику, коли санкції знімуть, а російська сторона продовжить підтримувати агресивні дії.
Найсуттєвіша розбіжність стосується гарантій безпеки. У документі Віткофа зазначено, що Україна отримає «надійну» безпекову угоду з європейськими та іншими дружніми державами, які виступлять гарантом, однак без конкретизації формату і механізмів. При цьому прямо вказується, що Київ не претендуватиме на членство в НАТО. У лондонській версії йдеться про відсутність обмежень на чисельність Збройних сил України та можливість розміщення військ союзників на її території. Передбачено також укладання «угоди за зразком п’ятої статті НАТО», що гарантує колективну оборону.
Розмір і структура української армії — ще одне болюче питання. Американський пакет пропозицій не торкається граничної чисельності сил, але ставить акцент на поступову демілітаризацію певних регіонів для зниження ризику ескалації. Проти цього Лондонський документ заперечує будь-які умови щодо чисельності та розміру збройних формувань України, наполягаючи на безперешкодному накопиченні сил для відновлення суверенітету та захисту від повторного агресора.
У період між Паризьким та Лондонським раундами переговорів українська дипломатія посилила аргументацію щодо невизнання анексії Криму і неприпустимості обмежень для обороноздатності країни. Президент України Володимир Зеленський 24 квітня заявив, що лондонський документ уже перебуває на столі Дональда Трампа, який активно просуває ідею швидкого завершення війни. Водночас у Вашингтоні тривають консультації між адміністрацією Білого дому, Держдепом і Конгресом щодо найбільш прийнятного сценарію, здатного зупинити бойові дії та водночас не підірвати обороноздатність України.
Економічні аспекти пропозицій включають компенсацію Україні за завдані збитки. У паризькому варіанті лише згадується, що Київ «отримає фінансову компенсацію» без уточнення джерел коштів. Натомість європейсько-українські контрпропозиції деталізують, що виплати здійснюватимуться з коштів заморожених російських активів за кордоном та інших джерел, визначених міжнародними фінансовими інституціями.
Переговори у форматі «шатл-дипломатії» — коли спецпредставники курсуватимуть між Парижем, Лондоном і Вашингтоном — є наймасштабнішою ініціативою зі зупинки війни з початку масштабного вторгнення в лютому 2022 року. Попри значні території та людські жертви, які Москва втратила на полі бою, зараз контроль Кремля поширюється на близько п’ятої частини України. Саме тому Уряд України наполягає на тому, що остаточні рішення щодо територіальної цілісності не мають ухвалюватися без гарантій безпеки та довгострокових санкційних механізмів.
З погляду стратегічного комунікаційного завдання, ключовим є донесення до світової спільноти: Україна готова йти на компроміси в інтересах миру, однак не може відмовитися від суверенітету та незалежності на догоду тимчасовим політичним вигодам інших держав. Прозорість процедур та зрозумілі механізми моніторингу виконання угод мають стати обов’язковими елементами підписаного документа.
У найближчі тижні очікується, що Вашингтон внесе підсумкові правки до версії мирної угоди на основі обох пакетів пропозицій. Зокрема, розглядається варіант поетапного визнання окремих етапів деескалації, з одночасним уведенням міжнародних спостерігачів у зони колишніх бойових дій і створенням спільного координаційного центру під патронатом ООН та ОБСЄ.
Таким чином, нові документи демонструють, наскільки глибоко розходяться бачення США, ЄС і України щодо умов довготривалого миру. Остаточний формат угоди потребує чіткої фіксації у правових текстах усіх ключових пунктів: питання територіальної цілісності, модальностей санкцій, гарантій безпеки й обороноздатності України, а також механізмів контролю за виконанням домовленостей. Лише за таких умов мирні ініціативи зможуть мати сталі перспективи та забезпечити відновлення нормального життя на українських землях.
