Напередодні святкувань 80-річчя перемоги СРСР над нацистською Німеччиною президент Росії Володимир Путін та голова КНР Сі Цзіньпін зустрілися в Москві, демонструючи міцність стратегічного партнерства між двома авторитарними державами. У Кремлі лідери публічно підкреслили, що в сучасному світі вони виступають як альтернативний полюс сили — стабільний, послідовний і рішучий у протидії домінуванню Заходу.
Обидва керівники сьогодні мають справу з непередбачуваністю політики президента США Дональда Трампа — Путін у перемовинах щодо України, а Сі — у затяжній торговій війні з Вашингтоном. Жодному з них не вдалося досягти прориву у стосунках із Білим домом після повернення Трампа. Водночас, як Пекін, так і Москва намагаються позиціонувати себе як захисників багатополярного світового порядку, протиставляючи себе американському "односторонньому диктату".
У Москві відбувся саміт на тлі підготовки масштабного параду на Червоній площі, де очікується понад 25 світових лідерів, здебільшого авторитарного спрямування — президенти Венесуели, Куби, Екваторіальної Гвінеї, Білорусі. Але жоден з них не є важливішим для Путіна, ніж Сі Цзіньпін. З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну Китай став ключовим економічним рятувальним кругом для Кремля — закуповує нафту, постачає двозначні компоненти, заповнює ринок споживчих товарів замість західних брендів, але уникає прямої військової допомоги.
Сі Цзіньпін у своїх заявах підкреслив, що відносини між Китаєм і Росією стали "більш спокійними, впевненими, стабільними та стійкими", а також представив обидві країни як гарантів справедливого світового порядку. Він згадав про жертви Китаю і Радянського Союзу у Другій світовій війні як моральне підґрунтя нинішньої боротьби проти "булінгу з боку потужних держав" — очевидний натяк на Сполучені Штати.
Путін, у свою чергу, скористався нагодою, щоб укотре апелювати до пам’яті про війну, яку в Росії активно використовують для виправдання нинішньої агресії проти України. Він назвав перемогу над фашизмом "вічно значущою" та заявив, що Росія й Китай "стоять на варті історичної правди". Кремль, як і раніше, звинувачує українського президента Володимира Зеленського — єврея за походженням — у "відродженні нацизму", а своїх солдатів надихає риторикою про "визвольну місію", подібну до тієї, що виконували їхні діди під час Другої світової.
Церемонія в Москві стала не лише нагадуванням про минуле, а й символом нової реальності — Росія остаточно дистанціюється від Заходу, поглиблюючи залежність від Китаю. Водночас і Пекін, і Кремль намагаються перетворити історичну пам’ять у політичну зброю, використовуючи її для легітимізації своїх режимів у протистоянні зі США. Твердження про боротьбу з "неонацизмом" і "мілітаризмом" стають інструментами геополітичної гри, в якій правду заміщує пропаганда, а історія використовується не для примирення, а для мобілізації та ізоляції.
Святкування перемоги у Другій світовій війні проходить вже понад три роки після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, що супроводжується репресіями, мілітаризацією суспільства та цензурою в дусі радянської епохи. І саме в цьому контексті партнерство з Китаєм набуває для Путіна особливої ваги — не лише як джерело ресурсів, але як моральна опора в протистоянні із Заходом.
Цей союз демонструє, що сучасна світова боротьба — це не лише збройне протистояння в Україні чи торговельні війни між державами, а й змагання за уявлення про порядок, силу й справедливість. І у цьому змаганні Росія та Китай прагнуть постати не опонентами Заходу, а творцями альтернативної глобальної реальності.
