Кремль у понеділок офіційно повідомив, що президент Володимир Путін розпорядився про триденне перемир’я в Україні, яке почнеться 8 травня об 00:00 і триватиме 72 години — з нагоди святкування 9 травня Великої Перемоги в Другій світовій війні. “У цей період усі бойові дії мають бути припинені”, — йдеться в заяві Кремля, який водночас закликав українську сторону “наслідувати це яскраве свято миру”.
Заява з’явилася на тлі нестабільності всередині адміністрації США, де президент Дональд Трамп демонструє нетерпимість до затягування війни. Наприкінці минулого тижня Трамп у соцмережі закликав Путіна “STOP!” та запитав, чи справді той прагне миру. Після короткої зустрічі з Володимиром Зеленським у Римі Трамп зазначив, що не впевнений у щирості російського лідера й пригрозив шукати інші напрями для американських зусиль у разі відсутності прогресу.
У Києві відреагували скептично. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга нагадав, що Україна готова підтримати 30-денне, безумовне припинення вогню негайно, без очікування травневих свят: “Навіщо чекати до 8 травня? Ми готові до тривалого, надійного та повного перемир’я вже сьогодні”, — написав він у X.
Це вже друге гучне оголошення про коротку паузу після провального “одноденного” великоднього перемир’я, яке формально знизило інтенсивність обстрілів, але не дало сталого припинення бойових дій. Росія відмовилася підтримати пропозицію США про 30-денне перемир’я, аргументуючи це тим, що переговори мають починатися “без будь-яких попередніх умов” і водночас мають передбачати “ліквідацію глибинних причин” української кризи — очевидну відсилку до вимог Кремля визнати анексії, обмежити можливості України щодо вступу в НАТО та внести зміни до її армійської доктрини.
Російські аналітики вказують, що Путін не хоче втратити перевагу перед переговорами, тому називає ультимативні умови припинення вогню “мирними ініціативами”, які є не що інше, як інструмент політичного тиску. Після початку вторгнення Москва відкинула мирні пропозиції Києва, а останні масовані удари по цивільній інфраструктурі додатково підігрівають запеклу критику з боку західних партнерів.
Тим часом адміністрація Трампа продовжує з великою обережністю підтримувати єдиний документ про мир, який фактично змусив би Україну відмовитися від членства в Альянсі, погодитися на невизначені гарантії безпеки та визнати Крим частиною Росії. Україна рішуче відхилила цей план, назвавши його “неприйнятно нерівним”.
Секретар Держдепу Марко Рубіо цього вікенду заявив, що Вашингтон має вирішити “протягом тижня”, чи варто надалі докладати зусиль для посередництва. “Ми мусимо визначитися, чи продовжимо брати участь у цьому процесі, або спрямувати наші ресурси на інші, не менш важливі питання”, — сказав він на “Meet the Press”.
Оголошення про припинення вогню на травневі свята має також внутрішнє значення для Росії: воно апелює до пам’яті про Другу світову війну та прагнення єдності в день відзначення перемоги над фашизмом. Водночас із суто символічних міркувань воно дає російським силам час для перегрупування та доукомплектування перед новим весняно-літнім етапом наступу.
Українські військові та аналітики попереджають, що подібні “святкові перемир’я” високої щільності попередніх запевнень Кремля не гарантують реального припинення обстрілів. Схоже, країні-агресору важливіше утримати ініціативу на полі бою, ніж справді вести мирні переговори.
Європейські та американські експерти також звертають увагу на те, що будь-яка пауза має бути належно зафіксована й контролюватися міжнародними спостерігачами, аби уникнути порушень режиму припинення вогню та забезпечити вивід важкого озброєння. Наразі ж жодної згадки про присутність міжнародних моніторингових місій у кремлівській заяві немає.
У підсумку, хоча триденне припинення вогню може дати українцям коротку віддих, реальна цінність такого кроку залежить від готовності обох сторін імплементувати мирні домовленості без ухилянь. Україна демонструє готовність до довготривалого перемир’я без передумов, а Кремль продовжує вимагати політичних поступок. До остаточного прогресу в мирних переговорах — за участі США, ЄС та НАТО — попереду залишається чимало юридично та політично складних питань, які потребують прозорого механізму контролю та невідворотності покарання за порушення припинення вогню.
