Заява Володимира Путіна про те, що американський 28-пунктний мирний план може стати «основою для остаточного врегулювання війни», стала черговим важелем тиску на Київ та його союзників. Путін говорив на засіданні Ради безпеки РФ — органі, який відіграє ключову роль у формуванні військової стратегії, — і водночас попередив, що у разі відмови українська армія зіткнеться з подальшими наступами росіян.
Американський план передбачає суттєві поступки, включно з відмовою України від членства в НАТО, передачею частини територій та обмеженням чисельності Збройних сил. Білий дім поставив дедлайн — до наступного четверга Київ має надати відповідь. Цей ультиматум викликає тривогу у Європі, яка не була залучена до розробки документа і побоюється втрати впливу на регіональну безпеку.
Путін наголосив, що Москва отримала копію документа та бачить у ньому можливість для переговорів. Хоча російський президент заявив, що детального обговорення зі США ще не було, його слова виглядають як спосіб зміцнити позиції Кремля на переговорах. Він підкреслив, що план враховує частину «російських безпекових вимог», а отже, Кремль готовий вести діалог з Вашингтоном, а не з Києвом.
Росія контролює трохи більше 19% української території й прагне повністю встановити контроль над Донбасом, Херсоном та Запоріжжям. Саме тому слова Путіна про те, що наступ триватиме, якщо Київ відмовиться від плану, мають стратегічний підтекст. Кремль намагається змусити Україну погодитися на невигідні умови, демонструючи локальні успіхи на фронті.
Ключовим елементом тиску стали заяви про нібито захоплення Куп’янська. Хоча Київ це заперечує, Путін заявив, що такі «події» неминуче повторяться, якщо Україна залишиться незгодною. Москва використовує тактику страху, демонструючи можливість ескалації в інших секторах фронту, щоб посилити тиск на українську та європейську політичні еліти.
Президент Зеленський у відповідь заявив, що Україна опинилася перед «дуже важким вибором»: ризик втратити державну гідність або ризик втратити союзника. Його звернення містило натяк на те, що формальний ультиматум США став політичним випробуванням для Києва. Україна прагне зберегти партнерство з Вашингтоном, але відчуває, що запропонований план суперечить національним інтересам.
У Вашингтоні наполягають, що їхній план «заснований на реаліях» та враховує потреби обох сторін. Однак європейські лідери вважають, що документ дає Москві занадто багато. Голова європейської дипломатії Кая Каллас звинуватила Кремль у шантажі та заявила, що Росія не має жодного юридичного права вимагати територіальних поступок. Для Європи це критичний момент, оскільки геополітичний баланс може бути змінений на роки вперед.
Путін також згадав, що мирний план обговорювався ще до його зустрічі з Трампом в Алясці. Він стверджує, що Москва нібито виконала частину «компромісів», яких вимагав Вашингтон. Така позиція має пропагандистський характер: Кремль прагне показати, що він нібито йде на поступки, у той час як Україна «блокує мир».
Заява про готовність обговорювати мир приховує інший сигнал — Путін демонструє Заходу, що може продовжувати наступ, поки США й Україна ведуть дискусії. Це частина ширшої стратегії: змусити Київ погодитися на переговори з позиції слабкості, одночасно переконуючи Вашингтон, що подальша допомога Україні лише затягне конфлікт.
Українські експерти розглядають слова Путіна як інформаційну операцію, спрямовану на посилення впливу Росії на рішення США та розкол між Києвом і союзниками. Москва намагається використати момент, коли США прагнуть швидкого завершення війни, а Європа тривожиться через власну безпеку та політичну нестабільність у регіоні.
Однак найбільша загроза криється у тому, що Путін публічно схвалює план. Це означає, що документ може бути розширений додатковими кремлівськими вимогами. Аналітики побоюються, що Росія спробує включити нові територіальні претензії або безпекові механізми, які послабили б український суверенітет у довгостроковій перспективі.
У цьому контексті дедлайн США набуває особливої ваги. Він створює психологічний тиск не лише на українську владу, але й на суспільство, яке може реагувати негативно на будь-які поступки. Для Зеленського відмова або згода стануть історичним вибором, що визначить майбутнє державної ідентичності, військової стійкості та міжнародної суб’єктності країни.
Попри різкі заяви, Путін наприкінці свого виступу додав, що «відкритий до мирних переговорів». Водночас його ремарка, що «все це працює на нас», чітко демонструє стратегічну впевненість Кремля. Росія вважає, що її військові позиції на фронті дозволяють диктувати умови миру та використовувати США як інструмент тиску на Київ.
Таким чином, мирний план США перетворився на арену дипломатичного протистояння між Вашингтоном, Києвом та Москвою. Реакції Путіна лише підсилюють відчуття, що Москва прагне заморозити війну на вигідних для себе умовах, тоді як Україна бореться за збереження власної державності. Наступні дні стануть визначальними для того, чи перетвориться план на основу миру — чи на новий виток конфлікту.
