Ухвалення Верховною Радою у першому читанні законопроєкту №13037 стало визначною подією для українського суспільства та армії. Ініціатива, що отримала підтримку 274 народних депутатів, нарешті вивела тему сексуальних домагань у військовому середовищі з тіні. Протягом останніх років зростала кількість звернень від жінок-військових, які стикалися з дискримінацією та порушенням особистої недоторканності, але залишалися без підтримки системи. Законопроєкт має на меті змінити це.
Документ передбачає важливі зміни у Дисциплінарному статуті та Статуті внутрішньої служби Збройних сил України. Нові положення спрямовані на запровадження чітких правил і механізмів, які захищатимуть права військовослужбовців незалежно від статі. Ідеться не лише про захист жінок, а про загальну трансформацію військової культури — у напрямку поваги, рівності та гідності.
Однією з ключових змін, які пропонує законопроєкт, є розширення поняття військової дисципліни. Відтепер це не лише виконання наказів і дотримання внутрішнього розпорядку, а й усвідомлений обов’язок дотримуватися норм гендерної рівності. Це революційне доповнення означає, що в армії офіційно визнається шкідливість дискримінації та сексуальних домагань для бойового духу, безпеки та згуртованості підрозділів.
Усі військові, згідно з новими положеннями, нестимуть відповідальність за так звані "негідні дії" — зокрема, прояви насильства за ознакою статі або сексуального характеру. Командири ж отримають зобов’язання оперативно реагувати на подібні випадки, а в разі вчинення правопорушення — затримувати особу, причетну до цього.
Законопроєкт передбачає також запровадження нової підстави для тимчасового усунення військового від виконання обов’язків. Якщо особа вчинила сексуальне правопорушення, вона не зможе залишатися на своїй посаді навіть під час слідства. Це покликано запобігти подальшому тиску на потерпілих і створити простір для неупередженого розслідування.
Особливу увагу документ приділяє військовослужбовцям, які повідомляють про факти домагань. Передбачається введення додаткових гарантій для їхнього захисту, включаючи можливість анонімного інформування, недопущення переслідувань і службових утисків. Це важливий сигнал, що армія має стати місцем, де не лише борються за свободу країни, а й поважають гідність кожного свого члена.
Законопроєкт гармонізує українське законодавство зі стандартами НАТО та підходами, викладеними у Резолюції Ради Безпеки ООН "Жінки, мир, безпека". Це важливий крок у напрямку інтеграції України в євроатлантичну спільноту. Участь жінок у військовій службі не повинна бути формальною. Лише справжня рівність забезпечує ефективність і стійкість оборонної системи.
Такі підходи вже довели свою ефективність у Збройних силах країн-членів Альянсу. Там військові частини, де впроваджено політику нульової толерантності до насильства та домагань, демонструють вищі показники морального стану, згуртованості та взаємної підтримки. Україна має всі підстави застосувати цей досвід, адаптувавши його до власного контексту та викликів.
Восени 2024 року військова медикиня звернулася до суспільства з історією, яка сколихнула навіть тих, хто не був дотичний до армії. Жінка розповіла про пережиті домагання з боку колеги, про бездіяльність командування і про ігнорування її звернення правоохоронними органами. Її голос не залишився непочутим. І саме ця історія стала каталізатором законодавчих змін, яких давно вимагали права людини у військовому секторі.
І хоча в Сухопутних військах згодом визнали, що дії мали ознаки сексуального домагання, реального розслідування довго не відбувалося. Цей кейс показав: без змін у правових механізмах і підходах до дисципліни, жодні декларації не захистять військовослужбовців. Саме тому ухвалення нового закону має не лише юридичне, а й глибоке моральне значення.
Українська армія — це не просто інституція сили. Це символ волі народу, його гідності та прагнення до свободи. І саме тому особливе значення має те, щоб ця інституція була зразком рівності та справедливості. Законопроєкт №13037 — лише початок довгого шляху.
Реальні зміни відбуватимуться тоді, коли кожен командир розумітиме свою відповідальність не лише за дисципліну, а й за психологічний клімат у підрозділі. Коли кожна військова знатиме, що її голос важливий, а її права — захищені. Коли культура поваги стане невіддільною частиною військової служби.
Цей закон може стати поворотним моментом у трансформації українського війська. Безпечне середовище для всіх — це не лише вимога часу, а й основа для перемоги.
