У ніч на середу Росія здійснила черговий масований обстріл, перетворивши українські міста на цілі для ракет і дронів саме тоді, коли Володимир Зеленський прибув до Туреччини з місією оживити мирні переговори. Війна вкотре продемонструвала, що дипломатія й ескалація йдуть паралельними треками.
Найбільше постраждав Тернопіль. За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій, у місті загинули щонайменше дев’ятнадцять людей, ще шістдесят шість дістали поранення, коли російська ракета влучила в багатоповерховий житловий будинок, буквально зрізавши його верхні поверхи.
Такі смертельні удари на заході України досі залишалися відносною рідкістю. Росія концентрувала основні зусилля на захопленні територій на сході, однак останні тижні показують зміну акцентів. Тепер Тернопіль, Льві́в та інші західні регіони все частіше стають мішенню для ракет.
Загалом, за словами Зеленського, Росія випустила по Україні чотириста сімдесят ударних дронів і сорок вісім ракет. Під ударом опинилися енергетична інфраструктура, об’єкти транспорту та житлова забудова. Загальна кількість загиблих по країні сягнула щонайменше двадцяти двох людей, поранених — близько ста тридцяти.
Рятувальники евакуювали мешканця з пошкодженої будівлі в Харкові, північно-східній Україні, у середу — Андрій Марієнко
Кадри з Тернополя показують зруйнований під’їзд, обгорілі автомобілі й накриті тіла на вулиці. Для багатьох мешканців заходу України цей масований обстріл став підтвердженням того, що географічної «безпечної зони» в межах країни більше не існує, а системна повітряна оборона потрібна повсюди.
Паралельно посилюється тиск на фронті. На Донеччині стратегічно важливий Покровськ опинився на межі захоплення. Російські війська намагаються прорвати українську оборону й узяти під контроль транспортний вузол, що відкриє їм шлях до подальшого наступу на захід області.
На Запорізькому напрямку Росія також нарощує темпи просування. Українські підрозділи змушені постійно маневрувати, щоб утримувати лінію оборони. Втрати території тут загрожують не лише локальними наслідками, а й безпекою всього південного коридору, включно з напрямком на Маріуполь.
На цьому фоні Зеленський прибуває до Туреччини з політично складною місією. Він намагається переконати партнерів, що попри воєнний тиск і внутрішню політичну кризу Україна залишається здатною говорити про мирні переговори, не поступаючись ключовими принципами суверенітету.
Президент планує зустрітися з Реджепом Таїпом Ердоганом, а також зі спецпосланцем Дональда Трампа Стівом Віткоффом. Туреччина вже виступала майданчиком для перемовин, зокрема зіграла роль у попередніх зустрічах між делегаціями України та Росії, а також у зерновій ініціативі.
Однак нинішній контекст набагато складніший. Прямі контакти між українськими та російськими посадовцями не відбувалися з літа. Перемовинний трек фактично заморожений після останнього раунду переговорів між Трампом і Володимиром Путіним у серпні, який не дав проривних результатів.
Сам Зеленський визнає, що нинішні обстріли демонструють недостатність тиску на Росію. Він прямо говорить, що без посилення санкцій і збільшення військової допомоги, насамперед засобів ППО та боєприпасів, Москва не має стимулів змінювати свою стратегічну лінію в цій війні.
Тіла на вулиці після обстрілів Тернополя — Влад Кравчук
Президент називає пріоритетами ракети для повітряної оборони, додаткові системи, посилення бойової авіації та нарощування виробництва безпілотників в Україні. Без цього, підкреслює він, захистити життя людей у містах, які стали мішенню постійних ударів, буде дедалі важче.
Дипломатичні зусилля Зеленського відбуваються на тлі внутрішнього корупційного скандалу, який багато хто вже називає найбільшим політичним викликом його семирічного президентства. Розслідування щодо можливих зловживань в енергетичному секторі ускладнює ухвалення воєнних рішень у парламенті.
Опозиція в Україні використовує ситуацію, ставлячи під сумнів здатність уряду ефективно управляти ресурсами в умовах війни Росія Україна. Це посилює потребу для Зеленського демонструвати партнерам, що антикорупційні інституції працюють, а внутрішня дисципліна залишається під контролем.
Тим часом війна дедалі відчутніше виходить за межі українського простору, підвищуючи напруження в регіоні. Міністерство оборони Румунії повідомило, що підняло винищувачі після того, як російський дрон порушив її повітряний простір. Інцидент став ще одним нагадуванням про вразливість східного флангу НАТО.
Паралельно Польща заявила про зліт своїх та союзницьких літаків для запобіжного патрулювання під час останньої російської атаки. Польська армія наголосила, що йдеться про превентивні дії з метою захисту повітряного кордону на тлі масованих обстрілів території України.
Ці інциденти у Румунії та Польщі показують, що ракетно-дронова кампанія Росії створює не лише загрози для українських міст, а й системні ризики для Альянсу. Кожен проліт дронів поблизу або над територією НАТО підвищує імовірність випадкової ескалації поза межами України.
У такій ситуації роль Туреччини як посередника стає подвійною. Анкара залишається членом НАТО, але водночас зберігає канали комунікації з Москвою. Це дозволяє їй пропонувати майданчик для обговорення, але й вимагає обережного балансування між інтересами сторін.
Горизонт Львова, на заході України, після ракетних ударів у середу — Юрій Дячишин
Київ намагається використати цей формат, щоб просунути ідею «справедливого миру». Йдеться не про заморожування конфлікту, а про умови, за яких Росія припиняє агресію, а Україна зберігає територіальну цілісність. Саме навколо цього, за словами Банкової, формуються нові пропозиції.
Однак реалії фронту й масштаб ударів по таких містах, як Тернопіль, зменшують простір для компромісів. Чим більше цивільних гине від ракет і дронів, тим важче українському суспільству приймати будь-які формати, які можуть виглядати як поступки Росії, навіть тимчасові.
Для партнерів України ці події стають черговим дзвінком: війна не переходить у «заморожену» фазу, навпаки, інтенсивність ударів і боїв зростає. Це підсилює аргументи на користь пришвидшення рішень щодо допомоги, від пакета ППО до використання заморожених російських активів.
Зеленський намагається поєднати два виміри — силовий та дипломатичний. Масований обстріл, що забрав життя дев’ятнадцяти людей у Тернополі та ще трьох у інших регіонах, стає фоном для розмов у Туреччині про припинення війни. Але без зміни балансу сил ці переговори навряд чи дадуть швидкий результат.
Поки що очевидно одне: Росія продовжує ставку на тиск ракетами й дронами, а Україна відповідає посиленням оборони й пошуком союзницької підтримки. Від того, наскільки успішно Києву вдасться конвертувати співчуття світу в конкретні системи ППО й політичні гарантії, залежатиме і хід війни, і перспектива мирних переговорів.
