Встановлення особи нового фігуранта
Розслідування Національного антикорупційного бюро поступово відкриває імена осіб, причетних до масштабної корупційної схеми у сфері енергетики. Одним із останніх виявлених фігурантів став Сергій Пушкар — чинний член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Його ім’я з’явилося у записах, де йдеться про передачу 20 тисяч доларів, що, за версією слідства, могло бути частиною неправомірної вигоди.
Відомо, що Пушкар донедавна обіймав посаду виконавчого директора з правових питань державної компанії «Енергоатом». Саме цей період його роботи розглядається детективами як один із ключових у формуванні корупційних зв’язків між енергетичним регулятором та підприємствами державного сектору.
Із 2022 по 2025 рік він відповідав за правове забезпечення діяльності компанії, що фактично давало йому доступ до рішень, які могли впливати на багатомільйонні контракти. Згодом, попри низькі результати конкурсу, Пушкар отримав підвищення — став членом НКРЕКП, органу, що визначає правила гри на енергетичному ринку.
За даними джерел у парламенті, саме втручання високопосадовців допомогло йому посісти це місце. На конкурсі він показав найгірший результат, посівши лише четверту позицію. Проте кандидата, який мав бути другим, згодом усунули, і саме Пушкару вдалося отримати посаду. Це рішення викликало обурення серед експертів і стало предметом обговорення серед народних депутатів.
Усередині політичного середовища Пушкаря називають людиною Миронюка — одного з неформальних координаторів енергетичної галузі. Саме ця зв’язка, за твердженням джерел, може пояснювати його раптове кар’єрне зростання.
Схема впливу у сфері енергетики
Паралельно із встановленням особи Пушкаря НАБУ продовжує розслідування корупційних механізмів у сфері енергетики. За результатами масштабної операції під кодовою назвою «Мідас» слідчі задокументували понад тисячу годин аудіозаписів. Ці матеріали, як повідомили у відомстві, дозволили реконструювати складну структуру впливу на стратегічні підприємства, зокрема на АТ «НАЕК Енергоатом».
Йдеться про діяльність злочинної організації, яка протягом тривалого часу отримувала неправомірну вигоду від контрагентів компанії. Учасники схеми координували рішення щодо укладання контрактів, призначення керівників і навіть регулювання тарифів. Ця система працювала роками, підпорядковуючи собі окремі елементи державного апарату.
За словами представників слідства, ключовим завданням операції «Мідас» було не лише задокументувати факт хабарництва, а й відновити реальний механізм впливу на енергетичні процеси. Для цього детективи протягом 15 місяців аналізували фінансові потоки, аудіозаписи переговорів та внутрішні документи компаній.
Поява імені Пушкаря у цих записах стала ще одним підтвердженням того, що мережа мала доступ до осіб, які безпосередньо формують державну політику у сфері енергетики. Адже члени НКРЕКП ухвалюють рішення, що визначають баланс інтересів між державними та приватними компаніями, а також впливають на ціни для населення.
Таким чином, справа набуває не лише антикорупційного, а й стратегічного значення, адже йдеться про контроль над одним із найважливіших секторів економіки країни.
Політичні зв’язки та можливі покровителі
Одним із найцікавіших аспектів справи стало те, що серед осіб, до яких навідалися детективи НАБУ, виявився і бізнесмен Тимур Міндіч — співвласник студії «Квартал 95» та близький соратник президента Володимира Зеленського. За даними журналістів, Міндіч залишив Україну за кілька годин до проведення обшуків, що дало підстави припускати, що інформація про слідчі дії могла стати йому відомою завчасно.
Наявність таких фігур у розслідуванні демонструє, що справа виходить далеко за межі звичайної корупційної практики. Йдеться про системний вплив бізнесових і політичних груп на ключові державні рішення. Саме цей симбіоз політики, грошей і адміністративних важелів створив сприятливий ґрунт для появи фігурантів, подібних до Пушкаря.
Політологи відзначають, що поява представників медійного середовища серед осіб, пов’язаних зі справою «Енергоатому», може вказувати на розширення кола впливу — від державних контрактів до формування громадської думки. Таким чином, контроль над енергетичною галуззю стає не лише питанням економічного зиску, а й інструментом політичного тиску.
НКРЕКП, де сьогодні працює Пушкар, традиційно вважається органом, що має бути незалежним від політичних впливів. Проте історія його призначення, як і роль у плівках НАБУ, викликає сумніви щодо реальної автономії регулятора. Експерти наголошують, що подібні випадки підривають довіру до системи державного управління, яка має захищати інтереси громадян, а не окремих груп.
Якщо розслідування підтвердить причетність Пушкаря до передачі коштів або участі в схемах, це стане вагомим аргументом на користь необхідності реформування принципів добору кадрів до стратегічних органів влади.
Масштаби операції «Мідас» і наслідки для ринку
За офіційною інформацією НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, операція «Мідас» стала однією з найтриваліших і найскладніших у сфері енергетики. Її результати свідчать про системний характер корупції, що охоплює як державні підприємства, так і приватних партнерів.
Важливо, що документування відбувалося не лише через прослуховування розмов, а й шляхом аналізу ланцюгів фінансування, що виявили зв’язки між комерційними структурами та посадовцями. Зібрані матеріали, за оцінкою юристів, мають вагомі докази для подальших судових процесів.
У контексті енергетичної безпеки справа Пушкаря та інших учасників плівок НАБУ може стати переломним моментом. Адже вперше за багато років правоохоронцям вдалося продемонструвати, як формувалася вертикаль впливу на галузь, від тарифів до кадрових рішень.
Фахівці прогнозують, що результати операції «Мідас» стануть поштовхом до перегляду принципів роботи енергетичних регуляторів. Особливо це стосується прозорості конкурсів і механізмів контролю за діяльністю членів комісій, подібних до НКРЕКП.
Однак навіть найгучніше викриття не матиме сенсу без подальших судових рішень. Громадськість очікує, що справа не завершиться на стадії заяв і аудіозаписів, а отримає реальні наслідки — притягнення до відповідальності тих, хто роками формував схеми незаконного впливу.
Підсумки
Історія із Сергієм Пушкарем — це не лише епізод антикорупційного розслідування, а й симптом глибшої проблеми кадрової політики у сфері енергетики. Призначення осіб із сумнівною репутацією до стратегічних органів свідчить про те, що прозорі конкурси залишаються радше формальністю.
Розслідування НАБУ показує, що реальна влада у галузі енергетики часто належить не офіційним структурам, а тіньовим групам впливу. І поки ці механізми залишаються недоторканними, будь-які антикорупційні реформи ризикують перетворитися на імітацію.
Справу Пушкаря слід розглядати як тест для системи правосуддя — чи здатна вона протистояти політичному тиску і довести провину осіб, які мають доступ до владних ресурсів. Адже тільки в такому разі можна буде говорити про реальне відновлення довіри до державних інституцій та формування справді незалежного енергетичного регулювання.
