Коли у вересні 2022 року країни G7 затвердили ціновий «кап» на російську нафту в $60 за барель, Кремль почав масштабно використовувати застарілі танкери з непрозорою реєстрацією й «флагами зручності» для обходу обмежень. Сьогодні ця «тіньова» чи «мертва» флотилія, за оцінками аналітиків, налічує від 350 до понад 1 300 суден, куплених через підставні компанії на Сейшельських островах чи в ОАЕ. Тепер Європейський Союз та Велика Британія запровадили свій 17-й і 18-й пакети санкцій проти цього флоту, прагнучи не лише заблокувати доходи Кремля, а й мінімізувати ризики диверсій на важливих підводних кабелях у Балтиці.
Головна ідея санкцій — заборонити «тіньовикам» заходити до європейських портів, обслуговуватися в європейських судноремонтних верфях та отримувати страхові та фінансові послуги від банків, які підпадають під юрисдикцію ЄС і Лондонського клірингу. Крім того, Лондон додав до санкційного списку понад сотню фізичних і юридичних осіб із секторів енергетики, фінансів та військово-морського будівництва, серед яких 18 компаній, пов’язаних із «тіньовим флотом». Ці заходи долучилися до аналогічних кроків Казначейства США на початку року, коли були заблоковані 183 судна.
Паралельно НАТО розгорнуло операцію Baltic Sentry: над Балтійським морем чергують патрульні літаки, кораблі та морські дрони. Їхня мета — виявити та відстежити підозрілі рейси танкерів, які використовують «мертві» маяки AIS або повністю їх вимикають, змінюють виключно технічні коди суден і підміняють імена. Робота складна, бо в мережі автоматизованих і супутникових відстежувальних систем танкери, які порушують ціновий «кап», навмисно глушать свої сигнали, а часто йдуть під прапори Панами чи Ліберії.
Незрозумілість реєстрації та володіння цим флотом утруднює оцінити масштаб: експерти Brookings Institute нарахували близько 343 танкерів, інші джерела вказують на понад 1 000. За даними Центру європейської політики, до 85% санкційних танкерів припинили комерційну діяльність у водах ЄС, а близько 93% з тих, проти кого ввели узгоджені санкції США, Британії та ЄС, припинили спроби реєстрації в європейських портах. При цьому загальні обсяги морського експорту російської нафти впали більш ніж на 40 % порівняно з допандемічним рівнем.
ЄС і Лондон також прагнуть знизити «ціновий кап» з $60 до $50 за барель, добиваючись підтримки решти G7. Якщо стратегія вдасться, зниження допустимої граничної вартості зробить комплаєнс для перевізників рентабельним лише за участю «тіньового флоту», який через високу вартість експлуатації й старіння суден ризикує остаточно вимагати капітальних вкладень у ремонт або виведення з експлуатації.
Показово, що наприкінці січня в Балтійському морі відбулися підриви трьох підводних кабелів — між Литвою та Швецією, Німеччиною та Фінляндією, а згодом між Естонією та Фінляндією. Хоча офіційних підозр у справі не висунуто, європейські спецслужби вважають, що старий екіпаж та погане технічне обслуговування «мертвих» танкерів могли призвести до випадкових ударів по кабелях. Водночас експерти з безпеки вказують на чіткий патерн гібридної війни Кремля, спрямованої на поширення хаосу й зниження згуртованості Європи.
Економічний ефект санкцій уже відчувався в квітні. Після узгодженої блокади портів та страхувальників показники вивантаження російської нафти в європейських портах за два тижні впали на понад 60 %. Аналітики Міжнародного енергетичного агентства прогнозують, що до кінця року ЄС імпортуватиме лише 10 % від довоєнного обсягу російської нафти. Це означає багатомільярдні втрати у фінансах Кремля — без стимулу на відновлення, російська воєнна економіка може зіткнутися з дефіцитом озброєнь та техніки.
Утім, російська влада неодноразово заявляла, що санкції їй не страшні, і що запаси валютних резервів із прихованого «тіньового флоту» дозволять профінансувати війну та критичні потреби принаймні до кінця року. Проте міжнародні експерти вважають, що системний тиск, поєднаний із внутрішніми економічними проблемами та потребою модернізувати флот старих танкерів, створить умови для зниження рівня бойового фінансування.
З огляду на потребу зберегти енергетичну стабільність Європи та запобігти зловживанням із боку Росії, країни Заходу продовжать вдосконалювати санкційні інструменти, розробляючи механізми моніторингу руху суден у реальному часі та посилюючи співпрацю з приватними страховими компаніями. У перспективі об’єднання зусиль G7 і НАТО дозволить не лише перекрити фінансовий потік до Кремля, а й зменшити ризики саботажу критичної підводної інфраструктури — від латок на трубах до поновлення кабелів.
Отже, «тіньовий флот» Росії, колись сприйнятий як блідий привид минулого, сьогодні став фокусом міжнародної санкційної стратегії. Від його подальшої долі залежить не лише фінансовий ресурс для воєнних дій Кремля, а й безпека підводної інфраструктури Європи. У найближчі місяці світ чітко побачить, чи здатні спільні заходи Заходу назавжди поховати економічні та гібридні апетити «тіньового флоту».
