Сенатор-республіканець Джон Тун заявив, що голосування в Сенаті США щодо нових санкцій проти країн, які продовжують купувати російську нафту, може відбутися вже до кінця липня. Мета законопроєкту — посилити тиск на Володимира Путіна, який не зупиняє агресію проти України.
Документ має широку двопартійну підтримку — 83 сенатори, включно з авторами Ліндсі Ґремом (республіканець) і Річардом Блументалем (демократ), підтримали його. Але для остаточного просування законопроєкту необхідне схвалення президента Дональда Трампа.
У вівторок Трамп заявив, що "дуже серйозно" розглядає можливість підтримати законопроєкт. Це стало першим сигналом того, що Білий дім може дати зелене світло новим економічним ударам по країнах, які забезпечують Росію нафтовими прибутками.
Щоб зробити закон привабливішим для Трампа, автори додали пункт про право президента відтерміновувати або пом’якшувати санкції — на власний розсуд. Також запропоновано надання пільгового періоду для країн, які водночас підтримують Україну, але купують російську нафту.
Під час засідання кабінету міністрів Трамп заявив, що хоче зберегти повний контроль над тим, коли і як застосовуватимуться санкції. Без повного права на відстрочку та пом’якшення, кажуть джерела, він навряд чи погодиться на законопроєкт.
Однак Ліндсі Ґрем продовжує просувати ідею, стверджуючи: «Настав час дати президенту більше інструментів, щоб зупинити війну. Сенат має підтримати санкції проти країн, які підживлюють воєнну машину Путіна і не допомагають Україні».
Наприкінці травня Ґрем і Блументаль побували в Україні. Тоді вони запевнили, що просування санкційного пакету в Сенаті — питання тижнів. Але робота над іншими законами сповільнила темпи. Та останні масові удари по Україні знову активізували Конгрес.
Спікер Палати представників Майк Джонсон заявив: «Путін не готовий до діалогу, і ми маємо послати йому чіткий сигнал. Час діяти». Його слова прозвучали після відновлення постачання зброї Україні, яке раніше Трамп призупинив.
Блументаль додав, що зміна настроїв Трампа щодо військової допомоги є позитивним сигналом. Він сподівається, що це відіб’ється і на підтримці санкцій. Водночас деякі демократи не погоджуються на надання президенту надто широких повноважень.
Сенатори Елізабет Воррен, Джин Шахін і Кріс Кунс заявили: «П’ять місяців без оновлення санкцій дали можливість обхідникам із Китаю та інших країн продовжити постачання Росії. Це ослаблює наш тиск і зміцнює Путіна».
Демократи хочуть жорсткої і послідовної санкційної політики. Але реалії політики Трампа такі, що без його участі жодне рішення не просунеться. Законопроєкт містить положення, які дозволяють Трампу не застосовувати санкції у конкретних випадках — і саме ця гнучкість може стати компромісом.
Суть нового пакету — карати країни, які продовжують купувати нафту в Росії. Це не лише Китай чи Індія, а й окремі держави Африки та Близького Сходу. США хочуть підвищити для них ціну співпраці з Кремлем.
Санкції передбачають заборону фінансових операцій, митні обмеження, замороження активів і відключення від банківських систем. Але за умови підтримки України — країни можуть отримати відстрочку.
Це — своєрідна стратегія «батога і пряника», яка має спонукати партнерів зробити вибір: або підтримка миру, або співучасть у війні. США прагнуть зменшити доходи Росії від енергоекспорту, які дозволяють їй продовжувати військову кампанію.
Проти нових санкцій можуть виступити ті країни, які мають економічну залежність від російських енергоносіїв. Саме тому передбачена відстрочка і дипломатичні винятки. Вашингтон хоче залишити простір для маневру.
Законопроєкт також слугує внутрішньополітичним сигналом: адміністрація Трампа не "м’яка" до Росії, як її часто звинувачують, а діє, коли це вигідно. Питання у тому, чи дійсно ці дії будуть послідовними і ефективними.
Остаточне голосування очікується до серпня — до того, як Конгрес піде на канікули. Якщо пакет пройде, це стане наймасштабнішими санкціями проти третіх країн з початку війни в Україні.
Це також перевірка — чи здатні США зберігати лідерство у санкційному тиску, чи світ знову побачить чергову кампанію без наслідків. Вибір залежить не тільки від сенаторів, а й від однієї людини в Білому домі.
