Сполучені Штати та Ізраїль публічно підкреслюють масштабну військову координацію у спільній кампанії проти Ірану. Через кілька днів після початку бойових дій представники обох країн говорять про безпрецедентний рівень співпраці, який охоплює планування операцій, розподіл цілей і щоденну координацію дій.
Для американської армії бойові дії разом із союзниками є звичайною практикою. Для Ізраїлю така ситуація — майже безпрецедентна. Вперше з моменту створення держави Ізраїль бере участь у повномасштабній військовій кампанії разом із союзником від початку і до кінця операції.
За попереднім аналізом газети «Дейком», новий формат співпраці свідчить про поглиблення стратегічного альянсу між Вашингтоном і Тель-Авівом, у якому Ізраїль дедалі частіше виступає не лише як регіональний партнер, а як повноцінний військовий союзник у великих операціях.
Міністр оборони США Піт Хегсет назвав Ізраїль «рівноправним партнером» у повітряній кампанії. За його словами, участь ізраїльських сил значно підсилює ефективність операції.
«Битися пліч-о-пліч із таким здібним союзником — це справжній множник сили і ковток свіжого повітря», — заявив Хегсет.
Водночас бойові дії вже призвели до значних втрат. За різними оцінками, унаслідок ударів США та Ізраїлю по території Ірану загинули сотні людей. Іранське керівництво заявляє, що не підкориться бомбардуванням і продовжить військову відповідь.
Згідно з інформацією військових джерел, США та Ізраїль фактично поділили повітряний простір Ірану на оперативні зони. Ізраїльські сили завдають ударів по цілях у західних і центральних регіонах країни, тоді як американські війська діють переважно на півдні.
Такий розподіл дозволяє уникати дублювання ударів і підвищує ефективність операції. Він також демонструє високий рівень довіри між військовими командуваннями обох держав.
У Ізраїлі розміщені сотні американських військових. Серед них — екіпажі винищувачів, оператори систем протиракетної оборони THAAD, а також підрозділи, відповідальні за логістику, паливо та боєприпаси.
Ключову роль у підтримці операції відіграють американські літаки-заправники. Десятки таких літаків базуються в аеропорту Бен-Гуріон, який із початку війни фактично закритий для цивільних рейсів.
Саме ці літаки дозволяють ізраїльській авіації проводити тривалі операції на відстані понад 1000 кілометрів від власних баз. Без дозаправки в повітрі підтримувати безперервні удари по цілях у Ірані було б значно складніше.
Координація між військовими відбувається на всіх рівнях командування. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Ден Кейн повідомив, що керівник Центрального командування США адмірал Бред Купер регулярно контактує з начальником Генерального штабу Ізраїлю генералом Еялем Заміром.
За словами генерала Кейна, така комунікація дозволяє «координувати, інтегрувати та синхронізувати операції», навіть якщо американські та ізраїльські сили виконують різні завдання.
Щодня між військовими двох країн відбувається від чотирьох до п’яти тисяч телефонних і цифрових контактів. Це охоплює не лише стратегічні рішення, а й тактичні питання на рівні окремих підрозділів.
Американські та ізраїльські військові також розподілили цілі відповідно до пріоритетів. США концентруються на знищенні короткодальніх балістичних ракет Ірану, які становлять загрозу для американських баз і кораблів у Перській затоці.
Ізраїль, своєю чергою, зосереджується на ліквідації далекобійних ракетних систем Ірану, а також на об’єктах, пов’язаних із політичним керівництвом і внутрішніми силовими структурами країни.
Суттєву роль у співпраці відіграє й структура американського військового командування. П’ять років тому Пентагон перевів Ізраїль до зони відповідальності Центрального командування США, що відповідає за Близький Схід.
Це рішення дозволило розширити обмін розвідданими між Ізраїлем та арабськими державами Перської затоки, хоча здебільшого через посередництво американських структур.
Ізраїльські офіцери працюють на базах Центрального командування США на східному узбережжі Сполучених Штатів. У свою чергу американські офіцери перебувають у підземному командному центрі в Тель-Авіві — так званому «Піті» у військовому комплексі Кірія.
За словами ізраїльських військових, координація операції розпочалася задовго до перших ударів. Планування атаки почалося кілька тижнів тому, коли стало зрозуміло, що політичне керівництво обох країн готове до військового сценарію.
Один із ізраїльських офіцерів зазначив, що настільки тісна взаємодія змінила навіть робочу мову в окремих підрозділах. За його словами, до 70 відсотків внутрішніх операцій тепер проводяться англійською мовою замість івриту.
Щоб зберегти фактор несподіванки, ізраїльське командування застосувало тактичну дезінформацію. Кілька високопоставлених генералів демонстративно поїхали додому на традиційну суботню вечерю з родинами.
Однак після цього вони таємно повернулися до військового штабу в Тель-Авіві, де керували фінальною підготовкою до атаки.
Таким чином, нинішня операція демонструє новий рівень інтеграції між американськими та ізраїльськими військовими структурами. Вона може стати важливим прецедентом для майбутніх коаліційних операцій у регіоні.
Сполучені Штати та Ізраїль публічно підкреслюють масштабну військову координацію у спільній кампанії проти Ірану. Через кілька днів після початку бойових дій представники обох країн говорять про безпрецедентний рівень співпраці, який охоплює планування операцій, розподіл цілей і щоденну координацію дій.
Для американської армії бойові дії разом із союзниками є звичайною практикою. Для Ізраїлю така ситуація — майже безпрецедентна. Вперше з моменту створення держави Ізраїль бере участь у повномасштабній військовій кампанії разом із союзником від початку і до кінця операції.
За попереднім аналізом газети «Дейком», новий формат співпраці свідчить про поглиблення стратегічного альянсу між Вашингтоном і Тель-Авівом, у якому Ізраїль дедалі частіше виступає не лише як регіональний партнер, а як повноцінний військовий союзник у великих операціях.
Міністр оборони США Піт Хегсет назвав Ізраїль «рівноправним партнером» у повітряній кампанії. За його словами, участь ізраїльських сил значно підсилює ефективність операції.
«Битися пліч-о-пліч із таким здібним союзником — це справжній множник сили і ковток свіжого повітря», — заявив Хегсет.
Водночас бойові дії вже призвели до значних втрат. За різними оцінками, унаслідок ударів США та Ізраїлю по території Ірану загинули сотні людей. Іранське керівництво заявляє, що не підкориться бомбардуванням і продовжить військову відповідь.
Згідно з інформацією військових джерел, США та Ізраїль фактично поділили повітряний простір Ірану на оперативні зони. Ізраїльські сили завдають ударів по цілях у західних і центральних регіонах країни, тоді як американські війська діють переважно на півдні.
Такий розподіл дозволяє уникати дублювання ударів і підвищує ефективність операції. Він також демонструє високий рівень довіри між військовими командуваннями обох держав.
У Ізраїлі розміщені сотні американських військових. Серед них — екіпажі винищувачів, оператори систем протиракетної оборони THAAD, а також підрозділи, відповідальні за логістику, паливо та боєприпаси.
Ключову роль у підтримці операції відіграють американські літаки-заправники. Десятки таких літаків базуються в аеропорту Бен-Гуріон, який із початку війни фактично закритий для цивільних рейсів.
Саме ці літаки дозволяють ізраїльській авіації проводити тривалі операції на відстані понад 1000 кілометрів від власних баз. Без дозаправки в повітрі підтримувати безперервні удари по цілях у Ірані було б значно складніше.
Координація між військовими відбувається на всіх рівнях командування. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Ден Кейн повідомив, що керівник Центрального командування США адмірал Бред Купер регулярно контактує з начальником Генерального штабу Ізраїлю генералом Еялем Заміром.
За словами генерала Кейна, така комунікація дозволяє «координувати, інтегрувати та синхронізувати операції», навіть якщо американські та ізраїльські сили виконують різні завдання.
Щодня між військовими двох країн відбувається від чотирьох до п’яти тисяч телефонних і цифрових контактів. Це охоплює не лише стратегічні рішення, а й тактичні питання на рівні окремих підрозділів.
Американські та ізраїльські військові також розподілили цілі відповідно до пріоритетів. США концентруються на знищенні короткодальніх балістичних ракет Ірану, які становлять загрозу для американських баз і кораблів у Перській затоці.
Ізраїль, своєю чергою, зосереджується на ліквідації далекобійних ракетних систем Ірану, а також на об’єктах, пов’язаних із політичним керівництвом і внутрішніми силовими структурами країни.
Суттєву роль у співпраці відіграє й структура американського військового командування. П’ять років тому Пентагон перевів Ізраїль до зони відповідальності Центрального командування США, що відповідає за Близький Схід.
Це рішення дозволило розширити обмін розвідданими між Ізраїлем та арабськими державами Перської затоки, хоча здебільшого через посередництво американських структур.
Ізраїльські офіцери працюють на базах Центрального командування США на східному узбережжі Сполучених Штатів. У свою чергу американські офіцери перебувають у підземному командному центрі в Тель-Авіві — так званому «Піті» у військовому комплексі Кірія.
За словами ізраїльських військових, координація операції розпочалася задовго до перших ударів. Планування атаки почалося кілька тижнів тому, коли стало зрозуміло, що політичне керівництво обох країн готове до військового сценарію.
Один із ізраїльських офіцерів зазначив, що настільки тісна взаємодія змінила навіть робочу мову в окремих підрозділах. За його словами, до 70 відсотків внутрішніх операцій тепер проводяться англійською мовою замість івриту.
Щоб зберегти фактор несподіванки, ізраїльське командування застосувало тактичну дезінформацію. Кілька високопоставлених генералів демонстративно поїхали додому на традиційну суботню вечерю з родинами.
Однак після цього вони таємно повернулися до військового штабу в Тель-Авіві, де керували фінальною підготовкою до атаки.
Таким чином, нинішня операція демонструє новий рівень інтеграції між американськими та ізраїльськими військовими структурами. Вона може стати важливим прецедентом для майбутніх коаліційних операцій у регіоні.
