Після повалення режиму Башара Асада, який понад пів століття тримав Сирію в авторитарному кулаці, Сполучені Штати спершу зайняли стриману позицію.
Проте згодом президент Дональд Трамп кардинально змінив курс, оголосивши про зняття більшості економічних санкцій із Сирії. Це стало несподіваним поворотом, який викликав захват у сирійського населення, що вже роками потерпає від бідності.
Візит Трампа до Саудівської Аравії ознаменував початок нової ери у двосторонніх відносинах, а підписаний ним указ послужив чітким сигналом для міжнародних фінансових установ: Сполучені Штати більше не каратимуть за співпрацю з Дамаском.
Але що саме Америка очікує у відповідь від нового уряду Сирії? Чітких умов не озвучено, проте вимоги сформульовані у вигляді стратегічних очікувань, які охоплюють ключові питання: безпека, регіональна стабільність, боротьба з тероризмом, роззброєння, пошук зниклих американців. Вашингтон, як стратегічний партнер Ізраїлю, прагне, аби Сирія припинила становити потенційну загрозу для його союзника.
Президент Ахмед аль-Шара вже проводить закулісні перемовини з представниками Ізраїлю, а США сподіваються на поступове приєднання Сирії до Авраамових угод. Також важливим є питання ліквідації хімічної зброї.
Після скандального використання бойових речовин під час громадянської війни Сирія потрапила під пильний контроль ООН. Хоча уряд аль-Шара активно співпрацює з міжнародними експертами, близько 100 об’єктів досі залишаються поза контролем. Особливу увагу США приділяють питанням іноземних бойовиків, які у великій кількості прибували в Сирію під час конфлікту.
Аль-Шара інтегрує частину з них у нову армію, аргументуючи це політичними та безпековими ризиками повернення їх у рідні країни. Однак Америка вимагає принаймні прозорості щодо їхньої локалізації.
Окремо порушується питання палестинських бойових угруповань, які десятиліттями діяли в Сирії за підтримки Асада. Хоча двоє лідерів "Ісламського джихаду" були арештовані, уряд Дамаска ставить питання про те, куди депортувати членів цих структур, оскільки жодна з сусідніх країн не готова їх прийняти.
Водночас, США очікують витіснення з Сирії проіранських сил, зокрема "Хезболли", що історично користувалась сирійською територією як транспортним коридором.
Аль-Шара вважає Тегеран союзником колишнього режиму, а отже не заперечує проти вигнання його сил, хоча й потребує для цього розвідданих від США. Одним із пріоритетів залишається доля зниклих американців, серед яких журналіст Остін Тайс.
Новий президент Сирії навіть зустрічався з його матір’ю, демонструючи готовність до співпраці у пошуку зниклих. Не менш важливим є запобігання відродженню "Ісламської держави", що раніше контролювала значні території Сирії. Курдські загони досі утримують в’язниці з бойовиками та табори з десятками тисяч їхніх родин.
США прагнуть, аби ці об’єкти перейшли під контроль центральної влади в Дамаску, проте вона досі не має повного контролю над відповідними регіонами. Західні дипломати застерігають: навантаження на ще слабкий безпековий апарат аль-Шара може мати небезпечні наслідки.
Таким чином, хоча рішення Вашингтона про зняття санкцій із Сирії створює нові можливості для регіонального перезавантаження, воно супроводжується очікуваннями, виконання яких є серйозним викликом для нового уряду.
Сполучені Штати прагнуть бачити у Дамаску передбачуваного партнера, здатного забезпечити стабільність, контролювати бойовиків, ліквідувати залишки хімічної зброї та налагодити відносини з ключовими гравцями регіону.
Саме здатність уряду Ахмеда аль-Шара впоратися з цими завданнями визначить, чи стане Сирія прикладом перетворення з держави-ізгоя на повноцінного партнера Заходу.
