У найоптимістичнішому сценарії війна на Близькому Сході завершиться за кілька тижнів, а транзит через Ормузьку протоку відновиться без довготривалих збоїв. Та ринки вже реагують так, ніби готуються до гіршого: зростання цін на нафту і газ сигналізує про страх перед дефіцитом.
Близький Схід забезпечує близько 30% світового видобутку нафти та 17% природного газу. Будь-який удар по інфраструктурі — нафтопереробних заводах, LNG-терміналах, трубопроводах — здатен спричинити енергетичний шок із глобальними наслідками для інфляції.
Символом уразливості залишається Ормузька протока — морський коридор, через який проходить приблизно п’ята частина світових поставок нафти. Порушення судноплавства тут означає миттєвий тиск на енергетичні ринки й ф’ючерси Brent та TTF.
За попереднім аналізом Дейком, ключовий ризик полягає не лише у фізичному скороченні експорту, а в «премії за невизначеність», яку трейдери закладають у котирування. Навіть короткі перебої можуть закріпити високі ціни на місяці вперед.
Історичні паралелі часто ведуть до нафтових шоків 1970-х, коли рішення ОПЕК різко обмежити пропозицію спричинило черги на АЗС і рецесію в західних економіках. Сьогодні структура ринку інша, але залежність від викопного палива залишається.
ОПЕК+ вже сигналізувала про готовність компенсувати можливі втрати постачання. Водночас світовий баланс пропозиції та попиту нині менш напружений, ніж у 2022 році. Проте ці запобіжники працюють лише за умови короткочасної ескалації.
Найвразливішими виглядають Європа та Східна Азія — регіони, що залежать від імпортної енергії. Для Німеччини, Італії чи Південної Кореї стрибок цін на газ означає підвищення витрат для промисловості та ризик нового витка інфляції.
Особливий сигнал надійшов із Катару, де державна компанія оголосила про зупинку виробництва LNG через небезпеку транспортування. Європейські ціни на газ одразу підскочили, демонструючи, наскільки чутливою лишається енергетична безпека ЄС.
Китай також перебуває у зоні ризику. Значна частка його імпорту нафти припадає на Іран та країни Перської затоки. В умовах спаду на ринку нерухомості та ослаблення внутрішнього попиту подорожчання енергії може посилити макроекономічний тиск.
Індія опинилася між геополітичними зобов’язаннями та економічною доцільністю. Скорочуючи закупівлі російської нафти, вона збільшила залежність від постачань із Затоки. Тепер ці маршрути опинилися під ризиком воєнної ескалації.
Додатковий вимір — трудова міграція. Мільйони працівників із Південної Азії працюють у країнах Перської затоки, формуючи значну частку грошових переказів. Дестабілізація регіону може вплинути на доходи домогосподарств у країнах-донорах.
США виглядають більш захищеними завдяки статусу найбільшого виробника нафти й експортера LNG. Проте американські споживачі не ізольовані від глобальних цін: подорожчання бензину швидко транслюється у вартість товарів і послуг.
Зростання енергетичних цін має прямий канал впливу на монетарну політику. Якщо інфляція знову прискориться, центральні банки можуть відкласти зниження ставок або навіть підвищити їх. Це збільшить вартість кредитів і пригальмує інвестиції.
Економіст Кеннет Рогофф попереджає, що конфлікти часто недооцінюють на старті. Історія Першої світової війни демонструє, як локальна подія здатна перерости у глобальну кризу. Схожа невизначеність панує і нині.
Довший конфлікт означатиме не лише високі ціни на нафту і газ, а й збільшення військових витрат. Для США це може означати зростання бюджетного дефіциту й державного боргу, що створює довгостроковий інфляційний тиск.
Крім того, удари по нафтопереробних заводах здатні вплинути на виробництво нафтохімії та добрив. Це, своєю чергою, позначиться на вартості продовольства й загострить проблему продовольчої безпеки в країнах Африки та Південної Азії.
Попри активний розвиток відновлюваної енергетики в Європі та Китаї, світ досі структурно залежний від викопного палива. Енергетичний перехід зменшує ризики в довгостроковій перспективі, але не нейтралізує короткострокові шоки.
Ринки поки що балансують між панікою та обережним оптимізмом. Початковий стрибок котирувань нафти змінився частковою корекцією — інвестори оцінюють ймовірність дипломатичного врегулювання.
Та фундаментальна невизначеність зберігається. Якщо Ормузька протока залишатиметься під загрозою, а регіональні атаки продовжаться, глобальна економіка може зіткнутися з новим циклом інфляції та уповільнення зростання.
Світ уже пережив пандемічний шок, торговельні війни й енергетичну кризу 2022 року. Нинішня ескалація додає ще один рівень ризику до й без того крихкого балансу. Питання тепер не лише в тому, як довго триватиме війна, а й у тому, наскільки глибокими будуть її економічні наслідки.
