Політична трансформація зовнішньої політики США вже давно перестала бути лише риторикою Дональда Трампа. Оприлюднена національна стратегія перетворила багаторічну зневагу до Європи на офіційний курс Білого дому, що прямо впливає на підходи до НАТО, Європейського Союзу та всієї архітектури безпеки на континенті.
Документ звинувачує європейські уряди у недостатньому фінансуванні оборони, утисках «політичної свободи» та демографічній загрозі. Особливо тривожним стало звучання тези про те, що США більше не гарантують безпеку Європи так, як це було протягом десятиліть після Другої світової війни. Упор зроблено на відповідальність європейців за власну оборону.
Таким чином Вашингтон офіційно переводить фокус з глобального лідерства на регіональну оборону, що змушує НАТО переглядати засади спільної безпеки. Аналітики вважають, що Трамп прагне не стільки зміцнити оборону Європи, скільки послабити ЄС, роблячи його залежним від внутрішніх політичних протиріч. Це відкриває дорогу новій конфігурації, де Сполучені Штати не виступають гарантом стабільності.
Документ відкрито схвалює «патріотичні партії» в Європі, фактично підтримуючи політичні сили, які виступають проти інтеграції, зокрема крайньоправі рухи. Їхній вплив зростає, а стратегія Трампа легітимізує наративи, що раніше сприймалися як популістські. У цьому багато хто бачить не лише політичний сигнал, але й спробу втручання у внутрішні процеси Євросоюзу.
У документі помітно перегукуються тези, які раніше активно використовувала Росія. Вказівки про демографічні зміни, звинувачення європейських урядів у «придушенні політичних свобод» та критика НАТО звучать майже ідентично російським геополітичним наративам. Це підсилює розкол усередині Європи та вносить сумніви в спроможність європейських столиць зберігати єдність перед російською загрозою.
Президент Трамп не приховував своєї зневаги до політичного керівництва в Європі — Даг Міллс
Зростає занепокоєння, що політика Трампа може фактично підіграти Кремлю. Росія вже роками працює на розкол Європейського Союзу, інвестуючи у радикальні рухи і розраховуючи на внутрішній хаос. Тепер ці дії отримують додатковий ефект через офіційну риторику Вашингтона, яка ставить під сумнів принципи європейської інтеграції та оборонної єдності.
На цьому тлі європейські уряди намагаються підвищити власний оборонний потенціал. Дедалі більше країн збільшують витрати на армію, відновлюють або розширюють військову службу, а Німеччина проводить законодавчі зміни, спрямовані на різке збільшення чисельності збройних сил. Франція і Британія також формують нові оборонні програми, розуміючи, що стратегічна залежність від США може бути небезпечною.
Однак багато експертів наголошують, що реальна військова автономія Європи поки що залишається недосяжною. Брак боєприпасів, низька інтегрованість армій та фінансова залежність від американського оборонного сектора суттєво ускладнюють план самостійної оборони. Європа поки не має системної відповіді, що робить її вразливою у сучасній геополітиці.
Криза особливо гостро проявляється у зв’язку з війною проти України. Європейські лідери добре розуміють, що будь-яке зниження підтримки Києва лише посилює Путіна і зменшує вплив Європи на східному фланзі. Проте адміністрація Трампа сигналізує, що європейці самі повинні брати на себе відповідальність за оборону та фінансування підтримки України.
148-ма артилерійська бригада Збройних сил України у жовтні в Запорізькій області на сході України — Тайлер Хікс
Окремі європейські партії вже схвально реагують на нову політику Трампа. Крайні праві рухи у Італії, Іспанії та Німеччині заявляють про необхідність зменшення залежності від Брюсселя. Водночас, у Європі посилюється дебат про те, чи зможе континент дозволити собі «самостійність» у контексті конфлікту з Росією та глобального зростання авторитарних сил.
Важливо й те, що геополітичний ефект цієї стратегії виходить далеко за межі трансатлантичних відносин. Послаблення ЄС означає перегляд балансу сил у світі, посилення конкуренції між великими державами та ризик втрати України як ключового союзника на Сході. За відсутності стратегічного бачення Європа може потрапити у ситуацію, коли Америка перестане бути ключовим партнером у безпеці.
Трофей для Кремля у такому сценарії очевидний: послаблена Європа та нерівна підтримка України відкриють можливості для поступового зміцнення російського впливу. Тому питання сьогодні стоїть не лише у тому, якою буде політика Трампа завтра, а якою стане роль Європи у новому міжнародному порядку після зміни балансу.
Політичні експерти наголошують, що Європа стоїть перед стратегічним вибором між покірною адаптацією до американської політики чи переходом у фазу автономної оборонної інтеграції. У будь-якому випадку, війна в Україні робить цей вибір не теоретичним, а безпосередньо питанням безпеки і потенційного виживання континенту.
