Обраний президент США Дональд Трамп, як повідомляють джерела, знайомі з його попередніми планами, готовий до нової хвилі санкцій проти Ірану, що можуть суттєво ускладнити економічне становище Тегерана та позбавити його основних джерел доходу. Зокрема, Трамп має намір скоротити прибутки Ірану від експорту нафти, що може підірвати здатність країни фінансувати терористичні угруповання на Близькому Сході та реалізувати свою ядерну програму. Відновлення "максимального санкційного тиску" на Іран стане одним із основних пунктів зовнішньої політики нової адміністрації президента США, яку Трамп обіцяє реалізувати після свого вступу на посаду в січні 2025 року.
Трамп вже неодноразово виявляв критичне ставлення до Ірану під час свого попереднього терміну на посаді президента. Одним із найбільш резонансних кроків став вихід США з ядерної угоди з Іраном у 2018 році. Спільний всеосяжний план дій (JCPOA), укладений за участі шести держав, був спрямований на обмеження іранської ядерної програми, однак Трамп вирішив, що ця угода не забезпечує достатнього контролю за Іраном і не перешкоджає йому в розробці ядерної зброї.
Замість цього колишній президент США вдався до стратегії "максимального тиску", що включала в себе широкий спектр економічних санкцій, спрямованих на зменшення фінансових можливостей Ірану та обмеження його доступу до міжнародних ринків. Трамп сподівався, що така політика змусить Тегеран відмовитися від амбіцій створити ядерну зброю, припинити фінансування терористичних організацій, а також змінити підхід до прав людини в країні.
Іран, однак, не поступився під тиском санкцій і продовжував свою агресивну зовнішню політику, що включала фінансування шиїтських угруповань у Сирії, Іраку та Лівані, а також підтримку інших радикальних рухів. У результаті адміністрація Трампа вирішила застосувати додаткові заходи для ізоляції Ірану на міжнародній арені, зокрема обмеживши його економічну діяльність і залучення іноземних інвесторів.
Але тепер, після закінчення терміну правління Трампа, нове керівництво США під час адміністрації Байдена обрало м'якший підхід, намагаючись розпочати переговори з Іраном для відновлення ядерної угоди. Байден намагався зменшити санкційний тиск на Тегеран, сприяючи відновленню економічних зв'язків через часткове пом'якшення обмежень. Однак цей курс не приніс бажаних результатів, а в Ірані все частіше виникали проблеми, пов'язані з правами людини, підтримкою терористичних угруповань і розвитком ракетних технологій.
З початком нового президентства Дональда Трампа, політика США щодо Ірану, ймовірно, зміниться. Як повідомляють експерти, команда Трампа вже готується до посилення економічних санкцій, що можуть включати нові обмеження щодо іноземних портів і трейдерів, які мають справу з іранською нафтою. Очікується, що санкції будуть націлені на скорочення доходів Ірану від нафти, що є основним джерелом фінансування для Тегерана, і можуть мати далекосяжні наслідки для його економіки. Цей крок, за словами політичних експертів, є стратегією, яка вже неодноразово використовувалася в адміністрації Трампа, хоча її ефективність залишалася предметом суперечок.
"Я думаю, що ви побачите повернення санкцій, а також активні дипломатичні та фінансові зусилля для ізоляції Ірану", – зазначив один з колишніх посадовців Білого дому. Існують також прогнози, що нова адміністрація спробує скористатися тим, що Іран нині перебуває в досить слабкому становищі. Ця слабкість виникає через численні економічні труднощі всередині країни, міжнародні ізоляції та зниження довіри до іранського уряду як результат неприязні до внутрішньої політики, репресій і корупції.
У контексті цих змін варто нагадати, що у 2018 році Трамп підписав указ про відновлення санкцій проти Ірану після того, як США вийшли з ядерної угоди. У відповідь на ракетний удар по американських базах в Іраку в січні 2020 року США запровадили додаткові санкції, спрямовані на обмеження фінансових можливостей Ірану.
Тепер, після завершення каденції адміністрації Байдена, Дональд Трамп, ймовірно, буде діяти в нових умовах, де зовнішні фактори і ситуація в самій країні створюють додаткові можливості для тиску на Іран. У разі успіху ці санкції можуть стати серйозним фактором для зміни політики Ірану щодо ядерної програми та його регіональних амбіцій.
