США різко посилили військову операцію в Ормузькій протоці: за даними американських посадовців, A-10 Warthog б’ють по швидкісних катерах Корпусу вартових ісламської революції, а ударні Apache — по іранських дронах-камікадзе. Це узгоджується з оприлюдненим CENTCOM переліком сил Operation Epic Fury, де вже фігурують і A-10, і AH-64, а також заявою про понад 100 пошкоджених або знищених іранських суден станом на 16 березня.
Мета Вашингтона значно ширша, ніж локальна морська сутичка. Ормузька протока — ключовий енергетичний коридор між Іраном та Оманом, через який у 2024 році проходило близько 20 млн барелів нафти й нафтопродуктів на добу, тобто приблизно п’ята частина світового споживання, а також близько 20% глобальної торгівлі LNG. Альтернативні маршрути існують лише частково й не перекривають основний потік.
IEA у березневому огляді назвала нинішню кризу найбільшим шоком пропозиції в історії світового нафтового ринку: потоки через протоку впали з приблизно 20 млн барелів на добу до «майже струмка», виробники в Перській затоці скорочують видобуток, а Brent після початку війни підіймався майже до $120 за барель.
За попереднім аналізом Дейком, нинішня фаза війни — це вже не лише кампанія проти іранської військової інфраструктури, а спроба силою повернути контроль над глобальним торговельним маршрутом. Ормузька протока стала місцем, де військова операція США безпосередньо перетинається з цінами на нафту, морським страхуванням і стабільністю глобальної економіки.
Проблема для США в тому, що Іран створив не класичну блокаду, а багатошарову зону заперечення доступу. Йдеться про швидкісні катери, ударні дрони, берегові ракети, мінну загрозу та атаки на торговельні судна. За оцінкою Wall Street Journal, навіть після активізації ударів очищення протоки може тривати тижнями, а сам Пентагон розглядає це як багатофазну операцію.
Саме тому суто військові удари ще не означають автоматичного повернення судноплавства. S&P Global пише, що суднам, які хочуть пройти через Ормуз, майже неможливо купити воєнне страхове покриття, а деякі учасники ринку прямо говорять про «де-факто закриття» протоки, бо великі перевізники не готові ризикувати флотом і екіпажами.
Міжнародна морська організація описує наслідки ще жорсткіше. IMO заявляє про неможливість безпечно транзитувати протоку, близько 3 200 суден, заблокованих на захід від Ормузу, і приблизно 20 000 моряків, яких зачепила криза. Організація вже скликала надзвичайну сесію ради саме через ризики для судноплавства та екіпажів у районі Аравійського моря, Оманської затоки й Перської затоки.
Це пояснює, чому навіть ескорт військових кораблів не виглядає повним розв’язанням. IMO наголошує, що свобода навігації має бути збережена, але безпеку цивільного флоту не можна зводити до воєнного супроводу. Іншими словами, танкер повернеться в маршрут не тоді, коли небо контролює авіація США, а тоді, коли страховик, судновласник і капітан знову визнають ризик прийнятним.
Військова логіка Вашингтона тим часом іде далі. AP і WSJ повідомляють про перекидання додаткових морських сил, зокрема близько 2 500 морпіхів і трьох кораблів, що розширює набір опцій — від супроводу танкерів до можливих операцій довкола Харк, ключового вузла іранського нафтового експорту. Це вже не просто демонстрація присутності, а формування резерву для примусу на морі.
Ставки піднімає і Харк. AP підтверджувала американські удари по військових цілях на острові, а WSJ називає його точкою, через яку проходить близько 90% іранського нафтового експорту. Тобто операція в Ормузькій протоці дедалі тісніше стикується не лише з питанням свободи навігації, а й із прямим тиском на економічну артерію самого Ірану.
Для світових ринків це особливо чутливо через азійський фактор. EIA оцінює, що 84% нафти й конденсату та 83% LNG, які проходили через Ормуз, ішли на азійські ринки, а найбільше залежні від цього маршруту Китай, Індія, Японія та Південна Корея. Саме тому битва за вузький морський коридор уже давно вийшла за рамки близькосхідної війни.
Найважливіший висновок тут у тому, що США можуть знищити частину іранських катерів, дронів і ракетних позицій швидше, ніж відновити довіру комерційного флоту. Військовий контроль над протокою і відновлення нормального судноплавства — не те саме. Поки страхування висихає, IMO говорить про небезпечний транзит, а IEA фіксує майже зупинені потоки, Ормуз лишається не відкритим коридором, а фронтом глобального енергетичного шоку.
